Спецпроект

У Бабиному Яру створять єдиний меморіальний простір за підтримки канадців

21 червня в Українському кризовому медіа-центрі підсумували результати архітектурного конкурсу ідей “Бабин Яр – Дорогожицький некрополь”

Слова "Бабин Яр" чи не в усьому світі асоціюються з Голокостом. Восени 1941 року впродовж двох днів тут було вбито майже 34 тис. київських євреїв. Втім, під час війни в Бабиному Яру вбивали та ховали не лише євреїв.

Впродовж двох років німецької окупації до листопада 1943 року тут розстрілювали і закопували цілі групи людей, яких також вважали ворогами нацистів, – ромів, українських націоналістів та інших. Оцінки кількості жертв сягають принаймні 100 тис. осіб, понад дві третини з яких були євреями. 

Радянський режим десятиріччями намагався знищити сам Яр і пам’ять про національну та етнічну приналежність його жертв. Після здобуття Україною незалежності влада дозволила будь-які вшанування пам’яті на території Бабиного Яру й водночас самоусунулася від врегулювання цього процесу.

Таким чином за роки Бабин Яр перетворився на територію різних пам’ятей, які представлені поза спільним контекстом чи навіть конфліктують між собою. Разом із тим він залишається зоною відпочинку для мешканців Дорогожичів. 

Щоб змінити ситуацію, незадовго до 75-х роковин трагедії Бабиного Яру, які вшановуватимуть у вересні цього року, Благодійний фонд "Українсько-Єврейська зустріч" (Канада) оголосив Міжнародний архітектурний конкурс ідей комплексної організації та благоустрою історико-меморіальної зони "Бабин Яр – Дорогожицький некрополь"

В Україні конкурс підтримали:

- Національний Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів у зв'язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру,

- Національна спілка архітекторів України,

- Український інститут національної пам’яті,

- Департамент містобудування та архітектури КМДА.

Про всіх партнерів за лінком

Участь у конкурсі взяли 32 проекти з 15-ти країн світу. Міжнародне журі відібрало 7 найкращих. До трійки переможців увійшли проекти зі Словаччини, Колумбії та США – перше, друге й третє місце відповідно.

Серед критеріїв, якими керувалися члени журі, – включеність майбутнього меморіального простору в інфраструктуру міста, маркування того, що було в Бабиному Яру й що залишилося сьогодні, а також відсутність громіздких споруд. 

По суті це має бути своєрідна рамка, яка виопуклить історію Бабиного Яру й наниже різні пам’яті про жертв трагедій, що мали місце тут, на єдину тканину історичної пам’яті.

Як зазначив один з учасників прес-конференції, відповідальний секретар Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру та провідний науковий співробітник Музею історії Києва Віталій Нахманович, ініціатори та партнери конкурсу прагнуть "створити простір, де б вшанування пам’ятей відбувалося з урахуванням спільності цього місця"

Вже наявні близько 30-ти меморіальних знаків демонтувати не планують – вони також повинні влитися в майбутній меморіальний простір. Більше того – цей простір має виконувати роль своєрідного регулятора для тих пам’ятників, які ще можуть бути встановлені тут в майбутньому. Адже як кажуть ініціатори конкурсу, Бабин Яр є і продовжує залишатися "живою історією". 

"Надзвичайно важливо, щоб ми не згадували про Бабин Яр лише з нагоди певних роковин. Надзвичайно важливо, щоб була створена інфраструктура пам’яті, на яку могли би опиратися вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру між тими періодами, коли про них згадують на найвищому рівні, – говорить голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. – Концепція конкурсу дуже близька нам, адже ми переконані, що повинні бути створені певні рамки, які дозволять належно вшанувати пам’ять різних жертв Бабиного Яру"

Переглянути всі 7 найкращих проектів можна за лінком. Також вони будуть представлені в Музеї історії Києва.

"У кожному з семи проектів є вартісні елементи, – говорить Віталій Нахманович. – Водночас жоден не дає комплексної відповіді на всі поставлені організаторами конкурсу питання. Тому зараз ведуться консультації, які б дали змогу на основі цих ідей створити єдиний цілісний проект". А вже цей проект представлять на розгляд органам державної влади. 

Подивитися прес-конференцію можна на YouTube-каналі Українського кризового медіа-центру за лінком.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.