Спецпроект

У Бабиному Яру створять єдиний меморіальний простір за підтримки канадців

21 червня в Українському кризовому медіа-центрі підсумували результати архітектурного конкурсу ідей “Бабин Яр – Дорогожицький некрополь”

Слова "Бабин Яр" чи не в усьому світі асоціюються з Голокостом. Восени 1941 року впродовж двох днів тут було вбито майже 34 тис. київських євреїв. Втім, під час війни в Бабиному Яру вбивали та ховали не лише євреїв.

Впродовж двох років німецької окупації до листопада 1943 року тут розстрілювали і закопували цілі групи людей, яких також вважали ворогами нацистів, – ромів, українських націоналістів та інших. Оцінки кількості жертв сягають принаймні 100 тис. осіб, понад дві третини з яких були євреями. 

Радянський режим десятиріччями намагався знищити сам Яр і пам’ять про національну та етнічну приналежність його жертв. Після здобуття Україною незалежності влада дозволила будь-які вшанування пам’яті на території Бабиного Яру й водночас самоусунулася від врегулювання цього процесу.

Таким чином за роки Бабин Яр перетворився на територію різних пам’ятей, які представлені поза спільним контекстом чи навіть конфліктують між собою. Разом із тим він залишається зоною відпочинку для мешканців Дорогожичів. 

Щоб змінити ситуацію, незадовго до 75-х роковин трагедії Бабиного Яру, які вшановуватимуть у вересні цього року, Благодійний фонд "Українсько-Єврейська зустріч" (Канада) оголосив Міжнародний архітектурний конкурс ідей комплексної організації та благоустрою історико-меморіальної зони "Бабин Яр – Дорогожицький некрополь"

В Україні конкурс підтримали:

- Національний Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів у зв'язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру,

- Національна спілка архітекторів України,

- Український інститут національної пам’яті,

- Департамент містобудування та архітектури КМДА.

Про всіх партнерів за лінком

Участь у конкурсі взяли 32 проекти з 15-ти країн світу. Міжнародне журі відібрало 7 найкращих. До трійки переможців увійшли проекти зі Словаччини, Колумбії та США – перше, друге й третє місце відповідно.

Серед критеріїв, якими керувалися члени журі, – включеність майбутнього меморіального простору в інфраструктуру міста, маркування того, що було в Бабиному Яру й що залишилося сьогодні, а також відсутність громіздких споруд. 

По суті це має бути своєрідна рамка, яка виопуклить історію Бабиного Яру й наниже різні пам’яті про жертв трагедій, що мали місце тут, на єдину тканину історичної пам’яті.

Як зазначив один з учасників прес-конференції, відповідальний секретар Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру та провідний науковий співробітник Музею історії Києва Віталій Нахманович, ініціатори та партнери конкурсу прагнуть "створити простір, де б вшанування пам’ятей відбувалося з урахуванням спільності цього місця"

Вже наявні близько 30-ти меморіальних знаків демонтувати не планують – вони також повинні влитися в майбутній меморіальний простір. Більше того – цей простір має виконувати роль своєрідного регулятора для тих пам’ятників, які ще можуть бути встановлені тут в майбутньому. Адже як кажуть ініціатори конкурсу, Бабин Яр є і продовжує залишатися "живою історією". 

"Надзвичайно важливо, щоб ми не згадували про Бабин Яр лише з нагоди певних роковин. Надзвичайно важливо, щоб була створена інфраструктура пам’яті, на яку могли би опиратися вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру між тими періодами, коли про них згадують на найвищому рівні, – говорить голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. – Концепція конкурсу дуже близька нам, адже ми переконані, що повинні бути створені певні рамки, які дозволять належно вшанувати пам’ять різних жертв Бабиного Яру"

Переглянути всі 7 найкращих проектів можна за лінком. Також вони будуть представлені в Музеї історії Києва.

"У кожному з семи проектів є вартісні елементи, – говорить Віталій Нахманович. – Водночас жоден не дає комплексної відповіді на всі поставлені організаторами конкурсу питання. Тому зараз ведуться консультації, які б дали змогу на основі цих ідей створити єдиний цілісний проект". А вже цей проект представлять на розгляд органам державної влади. 

Подивитися прес-конференцію можна на YouTube-каналі Українського кризового медіа-центру за лінком.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?