Документи з архіву підполковника КГБ про боротьбу з УПА викладено онлайн. СКАНИ, ФОТО

Електронний архів українського визвольного руху публікує колекцію документів з архіву Анатолія Чуріна – співробітника МГБ – КГБ, який у 1940-х –1950-х рр. займався ліквідацією українського націоналістичного підпілля у Волинські обл.

Важливо, що  документи походять із приватного архіву чекіста. Підполковник Чурін збирав документальні свідчення, які підтверджували його участь в оперативних заходах проти ОУН і УПА, аби отримати пенсію від радянської влади. Заодно Чурін засвідчував письмово таку ж участь його товаришів по держбезпеці. Таких документів назбиралося понад 40 примірників.

Анатолій Чурін (перший зліва в другому ряду) зі співробітниками радянських органів держбезпеки 

Ці матеріали – власноручні свідчення офіцерів КГБ про їхню участь у репресивно-каральній діяльності СРСР проти українського визвольного руху. Серед російськомовних паперів, що вийшли з-під пера чекістів, привертає увагу єдиний документ українською мовою. Це – автобіографія підпільниці ОУН Надії Антонюк – "Світлани", яку Чурін завербував у 1948 р. в Луцьку, написана для Служби безпеки ОУН.

Дівчина дала згоду на співпрацю, але, повернувшись у підпілля, розповіла все повстанцям. Зокрема, в її свідченнях можна знайти й докладний опис  особистості Чуріна та інших офіцерів МГБ. Очевидно, "органи" вилучили документ під час одної з військово-чекістських операцій. А Чурін залишив його собі, тому що там ішлося про нього:

"Старший лейтенант Чурін Анатолій 27 років, високий, русявий, лице подовгувасте, очі зелені, під очима баньки. Одягнений в формі енкаведиста, але держить себе не дуже акуратно. По національності руский. На слідстві старається говорити по-українськи. Слідство проводить мляво, від нічого робити читає книжку, зривається, кричить і потім продовжує читати".

 Перша сторінка автобіографії члена ОУН Надії Антонюк - "Світлани", яку допитував Анатолій Чурін

Приватний архів підполковника Чуріна, який помер у Ковелі Волинської обл., було передано Центру досліджень визвольного руху 6 червня 2016 р.

"Унікальність цих документів підкреслює той факт, що походять вони з приватного архіву співробітника КГБ. Подана в них інформація доповнює ті дані, які ми можемо почерпнути з відкритих нині архівів колишнього КГБ. Примітно, що в документах з архіву Чуріна самі кагебісти власноруч описують свою участь у придушенні визвольного руху ОУН і УПА", говорить керівник Архіву ЦДВР Андрій Усач.

Переглянути колекцію документів з архіву Анатолія Чуріна можна на сайті Електронного архіву визвольного руху за посиланням.

 Типова довідка про участь чекістів Чуріна та Зубка в чекістсько-військових операціях МГБ проти УПА 

Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є сервісом відкритого он-лайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Проект реалізовується спільно Центром досліджень визвольного рухуЛьвівським національним університетом імені Івана Франка та Національним музеєм "Тюрма на Лонцького" за участі Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Національного університету "Києво-Могилянська академія". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 23 589 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.