У Львові ОДА перетворили на блокпост. Реконструювали події Листопадового зриву 1918 року. ФОТО

Військові реконструктори Української Галицької армії відтворили лінію фронту між українськими та польськими формуваннями під час боїв у перших числах листопада 1918 року.

Захід організувало "Товариство пошуку жертв війни "Пам’ять" на площі перед Львівською обласною держадміністрацією, повідомляє "Вголос". Дійство являло собою реконструкцію позицій українських вояків із блок-постами, загородженнями, артилерією, броньовиками, а також польовою кухнею й тиловими об’єктами.

 

"Ми відтворюємо події 1 листопада 1918-го року, коли Січові Стрільці зайняли у Львові стратегічні об’єкти: вокзал, головну пошту, міську раду. Тож, тримаємо позиції. Це щорічний захід нашого товариства. Цього року трохи не вдалося зробити бій Січових Стрільців із польськими жовнірами. Але загалом люди підходять, цікавляться, фотографуються", - розповів учасник реконструкції Михайло.

 

Листопадовий зрив - збройне повстання з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року у Львові, організоване Українською національною радою силами Українських Січових стрільців на чолі із сотником Дмитром Вітовським з метою встановлення української влади у Східній Галичині.

У ході повстання нейтралізовано німецькі й австрійські військові частини, захоплено головні адміністративні установи, розпочалася організація державного апарату. Австро-угорський період у житті Галичини скінчився, було встановлено владу Західно-Української народної республіки.

 

Майже відразу українцям поставили опір місцеві польські загони, які прагнули приєднання міста і всієї Східної Галичини до нововідновленої Польської держави. Бої за столицю ЗУНР набули форми позиційних, коли лінія фронту проходила крізь вулиці.

 

Українці утримували центральну і східну частини міста включно з Високим Замком і станцією Львів-Підзамче. Польські загони окопалися на заході, захопивши головних залізничний вокзал.

Під тиском польських підкріплень, які постійно прибували з Центральної Польщі, в ніч на 22 листопада частини УГА змушені були залишити Львів.

Дивіться також:

Листопадовий зрив та створення ЗУНР

Свято злуки 22 січня 1919 року. Унікальні ФОТО

Лідер ЗУНР Петрушевич міг стати президентом усієї України

Реконструкція боїв між українцями та поляками у Львові 1918-го. ФОТО

Серпень 1919 року. Як армія ЗУНР допомагала Петлюрі визволяти Київ

Союзна держава. Олег Павлишин про дружбу УНР та ЗУНР

"Ланцюг єднання" Київ-Львів 1990 року. ФОТО

Документи військового міністерства ЗУНР

Інші матеріали за темою "ЗУНР"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.