Українські урядовці, парламентарі та громадськість виступили на захист російського історика Юрія Дмитрієва

У Росії ув’язнили науковця, який відкрив масові поховання в Сандармосі та оприлюднював імена катів з КГБ. Українська громадськість протестує проти ймовірного вироку в 15 років.

"Арешт голови Карельського "Меморіалу" Юрія Дмитрієва – це помста російської влади за розкриття виконавців репресій  у 1930-х роках", — йдеться в оприлюдненому сьогодні зверненні українських урядовців, парламентарів, правозахисників, істориків та громадських діячів.

13 грудня 2016 року Федеральна служба безпеки РФ заарештувала історика, голову карельського відділення Міжнародного історико-просвітницького, правозахисного і благодійного товариства "Меморіал" Юрія Дмитрієва.

За повідомленням радіо "Ехо Москви", офіційною причиною арешту пана Дмитрієва стало кримінальне звинувачення у виготовленні дитячої порнографії. Громадськість вважає цей арешт розплатою російської влади за розкриття істориком виконавців репресій  у 1930-х роках, та виступила із заявою на захист пана Дмитрієва.

Юрій Дмитрієв. Фото: Олена Халімон

"Такий привід для арешту пана Дмитрієва змушує згадати практику КГБ, який мав звичку "шити" дисидентам кримінальні статті, зокрема, В'ячеславу Чорноволу інкримінували зґвалтування, а Зиновію Антонюку — "дармоїдство", попередньо не даючи йому жодної можливості влаштуватися хоч на якусь роботу. Ситуація навколо Юрія Дмитрієва є яскравим свідченням того,  що в сучасній Росії справді повертаються до практики сталінських і брєжнєвських часів із тотальним беззаконням і тероризуванням власних громадян", — йдеться у поширеній сьогодні заяві українських істориків, урядовців, парламентарів та правозахисників.

Звернення до міжнародної громадськості з проханням виступити на захист Дмітрієва підписали:

- Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, Голови парламентських комітетів Ганна Гопко, Вікторія Сюмар та Микола Княжицький;

- правозахисники Олександр Павліченко, Голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи, Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод, Лідія Тополевська, директорка Центру правових і політичних досліджень "СІМ";

- історики: Андрій Когут, директор Архіву СБУ, Іван Патриляк, декан історичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Руслан Забілий, директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького", Олеся Стасюк, директорка Національного музею "Меморіал жертв Голодомору", Олеся Ісаюк, представниця Центру досліджень визвольного руху; Юрій Шаповал, головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

- громадські діячі Оксана Романюк, виконавча директорка Інституту масової інформації, Тарас Шамайда, співкоординатор Руху добровольців "Простір свободи", Олег Слабоспицький, координатор Громадського сектору Євромайдану,  Ігор Розкладай, головний експерт групи "Політика національної пам’яті" Реанімаційного пакету реформ, Марко Супрун, т. в.о. директора ГО "Захист патріотів".

Незадовго до арешту Ю. Дмитрієва "Меморіал" зібрав і виклав у мережу Інтернет базу працівників органів державної безпеки Радянського Союзу під час Великого терору.

Пан Дмитрієв та його колеги провели гігантську роботу зі встановлення імен, прізвищ, звань, місць служби та інших даних працівників радянської держбезпеки у 1930-х роках. Незабаром після оприлюднення бази на адресу "Меморіалу" почали надходити недвозначні "рекомендації" згорнути проект та погрози.

"Ми висловлюємо свою підтримку Юрію Дмитрієву та тверду впевненість у тому, що справедливість рано чи пізно візьме гору, а злочинці комуністичного режиму будуть покарані", – говориться в спільній заяві. – "Ситуація навколо пана  Дмитрієва є яскравою демонстрацією того, що чекає як добросовісних дослідників історії ХХ століття, так і всіх прихильників вільної думки і слова там, куди може дотягнутися своїми руками Росія – спадкоємиця сталінського СРСР".

Нагадаємо, що для українців постать Юрія Дмитрієва має особливе значення, тому що саме він віднайшов поховання жертв розстрілів у Сандармосі, де у 1937 році співробітники НКВД розстріляли більше тисячі представників української культурної еліти.

Зокрема, Миколу Куліша, Леся Курбаса, Антона  Крушельницького з двома синами, Миколу Зерова, Валер'яна Поліщука, Мирослава Ірчана, Григорія Епіка та інших. Довгий час їхнє місце захоронення було невідоме, і тільки  у 1998 році Юрій Дмитрієв розшукав братську могилу української модерної культури.

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін

1943-2022: Від нацистів – до рашистів

Імперія, яка ніколи не була до кінця засуджена й покарана за свої злочини в минулому, сьогодні повертається у своїй потворній, абсурдній реінкарнації держави-терориста. Спроби умиротворити агресора, призвели до катастрофічних наслідків – він знову чинить масові вбивства, депортації, зґвалтування і грабунки в самому центрі Європи в ХХІ столітті, реалізовуючи цілеспрямований, неприкритий, "ідеологічно обґрунтований", підкріплений псевдоісторичними наративами та дегуманізуючими формами пропаганди, акт геноциду української нації. Але, як показує історія, крах тиранії – неминучий

Коломацький переворот. Вибори Івана Мазепи

У всьому звинуватили гетьмана Івана Самойловича, засудили його і відправили разом з родиною у вигнання, а все майно конфіскували. Ініціатори змови проти Івана Самойловича і організатори цього катастрофічного походу отримали державні нагороди. У Національному архіві Швеції знайдені листи про ці історичні події. Ми надаємо повноцінні тексти німецькомовних джерел з перекладами українською