В’ятрович обурився недекомунізованим Брежнєвим

У Кам’янському (колишній Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області до переліку пам’ятників, які планують ремонтувати бюджетним коштом, включили недекомунізоване погруддя Леоніда Брежнєва.

В Українському інституті національної пам’яті обурені цим рішенням, повідомляє "Новинарня".

Подальше існування пам’янику на одній із центральних площ міста у місцевому самоврядуванні пояснюють "музеєфікацією".

Погруддя Леоніду Брежнєву у Кам'янському

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович називає таку "музеєфікацію" "фейком" та планує звернутися до міськради Кам’янського, аби пам’ятник був демонтований.

Як поінформували в Кам’янській міськраді, на ремонт головних місцевих пам’ятників виділили з бюджету близько 500 тисяч гривень. Однак як саме будуть розподілені ці кошти між сімома об’єктами, наразі невідомо.

Окрім пам’ятника Брежнєву, до переліку об’єктів, які планують ремонтувати за бюджетні гроші, включені також пам’ятники воїнам-афганцям, воїнам-визволителям, Тарасу Шевченку, Прометею, пам’ятник знак "Літак" та хрест на в’їзді в місто.

Як пояснили в міськраді, бюст генсека ЦК КПРС Брежнєва в Кам’янському не демонтований відповідно до вимог закону про декомунізацію через те, що він був оголошений відділом місцевого музею.

Секретар міської ради Олександр Залевський визнає, що це рішення "сумнівне".

"…Що ж до пам’ятника Брежнєву, рішенням міськради у квітні минулого року місце, де він стоїть, оголошене начебто територією музею під відкритим небом. Я листувався з офіційними структурами – Інститутом національної пам’яті, Міністерством культури, – і вони зазначили, що для того, щоб це було музеєм, має бути виділена земля і ще виконана купа нюансів, згідно із законодавством про музейну справу. Тобто саме рішення сумнівне. Але ж у нас "батьківщина застою" і, напевне, ще не пройшла ця "ейфорія", – сказав у коментарі "Радіо Свобода" Олександр Залевський.

Зазначається, що Дніпродзержинська (на той час) міська рада оголосила бюст Брежнєва на площі Визволителів відділом музею історії міста "Міфи і реалії радянської епохи" та назвала таким, що не підлягає демонтажу.

Проукраїнські організації міста висловили обурення рішенням міськради.

Їхню позицію підтримує голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович:

"Пам’ятник має бути демонтований. Він чітко підпадає під вимоги закону про "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" – адже Леонід Брежнєв займав керівні посади в Компартії та СРСР, а значить, має бути усунутий із публічного простору. Уже після того, як його демонтують, він справді може існувати в якомусь із чинних музеїв. Але оголошення території навколо пам’ятника "музеєм" абсолютно суперечить нормам закону про музейну справу. Це абсурдна ідея. Адже музей – це установа зі своїми фондами, експонатами, приміщеннями".

За словами В’ятровича, до УІНП зверталися з приводу пам’ятника Брєжнєву місцеві активісти ще в процесі декомунізації, у квітні 2016 року.

"Тоді ми дали їм пояснення, що бюст Брежнєву однозначно має бути демонтований, і оголошення його "експонатом музею" не відповідає закону. підпадає під вимоги закону про декомунізацію відповідно до посади й партійної приналежності. Але ми сподівалися, що на цьому питання вичерпано. А тепер дізнаємося, що пам’ятник не демонтований. Більше того, його ще й збираються ремонтувати", – визнав Володимир В’ятрович.

Відповідаючи на запитання, чи планує УІНП звертатися з цього приводу до Кам’янської міськради, голова Інституту сказав: "Так, я думаю, що ми звернемося до них на цю тему".

Нагадуємо: Леонід Брежнєв – перший секретар ЦК КПРС (1964—1966), генеральний секретар ЦК КПРС (1966—1982), голова президії Верховної Ради СРСР (1960–1964, 1977–1982), маршал Радянського Союзу (1976), чотириразовий Герой Радянського Союзу , Герой Соціалістичної праці – народився в 1906 році у місті Кам’янське. На той час воно називалося так само, як зараз, після декомунізації.

Усі публікації за темою ДЕКОМУНІЗАЦІЯ

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.