Спецпроект

У Ряшеві не хочуть пам'ятника жертвам УПА. У Єленій-Ґурі теж

Відрубані голови на штакетах паркану, простромлене вилами немовля, величезний польський орел із назвами знищених сіл і містечок, і все це висотою у півтора десятки метрів – так виглядає новий пам'ятник жертвам УПА.

Елементи пам'ятника вже знаходяться у роботі в одному із спеціалізованих закладів в Глівіцах, що на півдні Польщі.

Автором скульптури є Анджей Пітинський.

 Нижня частина пам'ятника Жертвам УПА. Фото: Архві SWAP у Нью-Йорку 

Кошти, необхідні для будівництва пам’ятника, збирали польські громади у США та Канаді.

Фундатори пам’ятника хотіли, щоб він був встановлений у Ряшеві.  Проте мер цього міста Тадеуш Ференц вважає, що це не дуже вдала ідея.

"Обов’язком мера міста – єднати, а не ділити людей. Замість того, щоб підсичувати ненависть, ліпше робити висновки з минулого. Нам залежить на добрих польсько-українських взаєминах, а ставити пам’ятники, які покликаються до таких подій, - такі речі спричиняють антагонізми і псують добросусідські стосунки" - заявив Мацей Хлодніцький, речник президента Ряшева.

Модель пам'ятника. Фото: Архві SWAP у Нью-Йорку 

Представники місцевої влади вважають, що монумент надто буквально і контроверсійно представляє минуле.

Тому фундатори пам’ятника вже шукають нову локацію. Так з’явилася ідея встановити його у Єленій-Ґурі. Проте, так само, як і у Ряшеві, пам’ятник не сподобався представникам місцевої влади.

"Адже мистецтву не йдеться про буквальність. Очікував би якогось мистецького вирішення. Драматизм історії можна показувати геть іншими засобами. (…) А цей пам’ятник надто дратує" - каже Марцін Завіла, мер Єленій Гури.

У Ряшеві стоять на своєму: своєї думки змінювати не будемо, якщо хтось зацікавлений цим пам’ятником – можуть його забрати, "нам у Ряшеві він непотрібний".

Джерело:  Nowiny24.Rzeszów

Дивіться також: 

Гордіїв вузол. Українська проблема в ІІ Республіці Польській

Геноцидні ігри. Текст Володимира В'ятровича

Історик Богдан Гудь: "Суперечки про геноцид на Волині вигідні Росії"

Історик Норман Дейвіс: "Іде вибірковість: поляки - жертви геноциду, а інші - ні"

Депутат Сейму Мирон Сич: "Зараз не 1943-ій, ми заслужили примирення"

Історія у політиці. Навіщо польським депутатам "геноцид" на Волині

"Терору не цуралися й поляки" - екс-президент Польщі

УПА і АК: не треба їх ані звеличувати, ані паплюжити

Волинська трагедія: пошук між польською та українською правдами

Примирення по-польськи: УПА - злочинці, АК - герої

Інші матеріали на тему "Волинська трагедія"

  

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.