Оголошено конкурс на посаду директора Архіву Інституту нацпам'яті

6 квітня Український інститут національної пам’яті оголосив конкурс на посаду керівника Галузевого державного архіву Інституту.

Саме сюди згідно ЗУ "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" передадуть архівну інформацію радянських спецслужб, яка сьогодні зберігається в архівах силових відомств.

Вимоги до кандидатів на посаду керівника такі:

- вища освіта;

- вільне володіння державною мовою;

- досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності не менше трьох років.

Досвід роботи з архівними документами або носіями архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років буде перевагою.

Докладніше про вимоги та пакет документів, які мають подати кандидати на посаду керівника, можна прочитати на сайті Інституту за посиланням. Документи від кандидатів приймаються до 20 квітня 2017 року включно.

Нагадаємо, Кабінет Міністрів України Постановою від 21 грудня 2016 р. №1000 створив Галузевий державний архів Українського інституту національної пам’яті для зберігання архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років.

"Інститут продовжує відстоювати політику відкритості у питанні доступу до архівів. Тому було прийнято рішення про проведення відкритого конкурсу на посаду керівника Архіву національної пам’яті, аби фахова комісія обрала і запропонувала найкращу кандидатуру з усіх охочих. Це має бути людина з досвідом роботи на керівних посадах, яка поділяє європейську практику відкриття архівів секретних спецслужб тоталітарних режимів та має власний проект розвитку Архіву", — наголосив голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Ознайомитися з умовами проведення конкурсу можна за посиланням.

До складу конкурсної комісії увійшли відомі архівісти, колишні та нинішні очільники Укрдержархіву, керівники інститутів Національної академії наук України, представники громадськості:

- БАРАНОВА Тетяна Іванівна, Голова Державної архівної служби України (за згодою);

- БОРЯК Геннадій Володимирович, перший заступник Голови, Голова Державного комітету архівів України (2000-2006 роки), заступник директора Інституту історії України НАН України з наукової роботи, доктор історичних наук (за згодою);

- В’ЯТРОВИЧ Володимир Михайлович, Голова Українського інституту національної пам’яті;

- КУЛИК Ігор Михайлович, начальник Управління інституційного забезпечення політики національної пам'яті Українського інституту національної пам’яті;

- НОВОХАЦЬКИЙ Костянтин Євгенович, заступник Голови, перший заступник Голови Державного комітету архівів України (2000-2009 роки), позаштатний консультант Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України (за згодою);

- ПАПАКІН Георгій Володимирович, архівіст, директор Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, доктор історичних наук (за згодою);

- РОЗКЛАДАЙ Ігор Євгенович, головний експерт груп "Політика національної пам’яті" та "Медіа реформа" Реанімаційного пакету реформ (за згодою).

21 травня 2015 р. набув чинності Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

Такий крок допоможе глибше досліджувати минуле й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам — аналогам Українського інституту національної пам’яті.

За додатковою інформацією звертайтеся:

(098) 459-31-91, (044) 281-08-99 – Ігор Кулик, начальник Управління інституційного забезпечення політики національної пам’яті

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.