Перейменування проспекту Ватутіна в Києві є провокативним, — президент Єврейського форуму

Єврейський форум України та інші органіазації єврейської громади збирають підписи проти перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича в столиці.

Про це заявив президет Єврейського форуму України Аркадій Монастирський в ефірі "Громадського радіо" 4 червня.

"На мій погляд, перейменування проспекту Ватутіна на проспект Шухевича є провокативним. Ми знаємо про участь Шухевича в СС "Галичині", є фотографії, документи, але я хотів би сказати, що загалом рішення є провокативним. Можна було знайти іншу вулицю, інший проспект...", — прокоментував Монастирський.

З коментаря випливає, що Монастирський вважає, що в УПА набирали бійців через оголошення в газетах: 

"Я згоден, що радянська влада, армія тоді не рахувала людей, які загинули при форсування Дніпра, але Київ було визволено. Потім ми можемо сказати, що коли створювалася УПА (я бачив окупаційні газети того часу)  і були об’яви, що запрошували людей, які мали військову підготовку. Не можу сказати на 100%, але серед тих, хто пішов служити в УПА, були ті, хто брав участь в поліційських батальйонах під час розстрілів євреїв на західній Україні, в Києві та в інших містах", — додав він.

На запитання ведучої про конкретні дії з боку Єврейського форуму України, Монастирський відповів:

"Є вже заяви багатьох єврейських організацій. Вже збираються підписи. За три дні на сайті петицій вже зібрано більше двох тисяч підписів проти перейменування проспекту Ватутіна".

Як відомо, 1 червня Київська міська рада перейменувала проспект Генерала Ватутіна в Деснянському районі столиці на проспект Романа Шухевича.

Роман Шухевич певний час (19411942) служив у батальйоні "Нахтігаль" та 201-му батальйоні поліції, з якого дезертирував і очолив антинацистське підпілля ОУН(б). У дивізії військ СС "Галичина" Шухевич ніколи не служив.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?