КМДА витісняє Музей шістдесятництва з історичного приміщення в Києві

Діячі культури і шістдесятнки протестують проти рішення Департаменту культури КМДА передати частину приміщень Музею шістдесятництва в історичній будівлі в Києві в спільне користування Малому українському драматичному театру.

Про це йдеться у відкритому зверненні колишніх політв'язнів і визначних діячів культури до президента України Петра Порошенка.

Як повідомляється, департамент культури КМДА вирішив передати фойє Музею шістдесятництва під спільне користування з Малим українським драматичним театром, який тематично є несумісним із музеєм.

"Департамент культури, чинячи тиск на керівництво Музею історії міста Києва, змушує працівників Музею шістдесятництва працювати з театром, прикриваючись словами про створення єдиного культурного центру. Але будь-яка співпраця можлива лише на спільній основі – ідеологічній, тематичній, історичній тощо. В даному ж випадку напрямки діяльності обох насильно з'єднуваних закладів надто вже різні!", - наголошується у зверненні до президента.

За словами ж самого керівництва театру, історія не входить до сфери їхніх творчих інтересів, театр зорієнтований на створення легких розважальних програм.

"Все – і меморіальна експозиція, і тональність екскурсій, і високе мистецтво митців-шістдесятників, і тематика змінних виставок – іде врозріз і ніяк не поєднується з тематикою діяльності даного театру", - підкреслюють автори звернення.

Музей розташований в історичній будівлі на вул. Гончара, 33 в Києві, яка раніше повністю використовувалася партією "Народний Рух України". Наразі там функціонує Меморіальний кабінет Героя України, колишнього голови НРУ В'ячеслава Чорновола, який також є частиною експозиції Музею шістдесятництва.

Нещодавно, попри протести діячів культури, на другий поверх будівлі був підселений Малий український драматичний театр. Він користується центральним входом у будівлю.

Музей же займає перший поверх і має окремий вхід, на який і зазіхає театр. Спільне використання приміщення фойє призведе до згортання частини розміщеної у ньому експозиції і ставить під загрозу фонди музею.

При цьому засновники музею неодноразово звертались до департаменту культури КМДА з проханням передати музею частину приміщень другого поверху, скаржачись, що нинішніх площ недостатньо для повноцінного функціонування закладу. Натомість в КМДА не просто ігнорують звернення, але й вирішили ще потіснити музей.

Звернення підписали: Л.Лук'яненко, І.Драч, О.Шевченко, В.Овсієнко, Є.Пронюк, Й.Зісельс, Б.Горинь, О.Сокульська, Д.Павличко та інші.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.