АНОНС: Лекція «Виконавці Великого терору»

Хто зіграв основну роль у здійсненні каральних акцій під час «Великого терору»? В якій формі здійснювалося співучасть «виконавців» у репресіях? Про це та багато іншого йтиметься на лекції.

 

Масові операції у 1937–1938 рр. відомі, як "Великий терор", за задумом Й. Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з "соціально-ворожими елементами" та потенційною "п’ятою колоною" у СРСР.

Більшовицькі лідери не змогли чітко окреслити ознаки "ворога", які протягом 1930-х рр. постійно змінювалися внаслідок тактичних політичних та економічних міркувань. Тому до радянських концтаборів направлялися нові соціальні й національні групи населення, частина громадян розстрілювалася.

"Сталінська кадрова революція" мала на меті сформувати в умовах радянської дійсності нову еліту з молодих, освічених, політично й ідеологічно вихованих людей, готових до виконання будь-якого завдання керівництва країни.

Розіграні за сценарієм показові "московські" та сотні місцевих судових процесів проти партійно-радянських лідерів мали виховне значення для нових керівників. Це був виразний сигнал для радянської бюрократії та суспільства загалом про їх "перспективи" у разі невиконання вимог вождя.

СпікерРоман Подкур, старший науковий співробітник відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії України, відповідальний секретар науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією".

Час: 4 квітня, середа, 19:30.

Місце: KMA Space вул. Іллінська, 9 (вхід через прохідну НаУКМА на Волоській, 8/5), м. Київ.

Довідка. Лекція проходить урамках лекторію проекту "Остання Адреса". Це широка громадська ініціатива, що має на меті увічнення пам’яті наших співгромадян, що стали жертвами політичних репресій та державного свавілля в роки тоталітарної Радянської влади.

Результатом такої ініціативи має стати поява багатьох тисяч меморіальних знаків, одного зразку, на фасадах будинків, що стали останніми прижиттєвими адресами жертв репресій.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.