Спецпроект

Клімкін жорстко відреагував на інсинуації люблінського воєводи

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що не зможе сприйняти зневажливе ставлення до по-звірячому замордованих невинних дітей, жінок і чоловіків з боку люблінського воєводи Пшемислава Чарнека.

Про це він написав у колонці для "Нового времени".

"Пан воєвода, протиставляючи польські й українські жертви, по суті поділяє загиблих на більш і менш важливих, на суттєвих і несуттєвих. Злочинами окремих загонів українських націоналістів проти поляків він з легкістю виправдовує злочин Армії Крайової в Сагрині, а в порівнянні з тисячами загиблих поляків "кілька сотень" українських жертв видаються йому взагалі не вартими уваги. Даруйте, але це вже за межею добра і зла", — написав міністр.

Клімкін вважає, що вішати ярлики на невинних жертв каральних акцій, ділити їх на гарних і поганих, гідних і не гідних жалю — не по-людськи.

Міністр закликав усіх польських опонентів "зупинитися перед цією небезпечною лінією, інакше ми можемо зайти занадто далеко".

"Прошу своїх польських друзів і партнерів, всіх порядних поляків, не засліплених неприязню: не мовчіть, засудіть висловлювання пана воєводи. Або принаймні зробіть усе для того, щоб подібні політики й погляди в європейській Польщі залишилися винятком і не стали нормою. Зрештою, полякам це потрібно не менше, ніж нам, українцям", — написав Павло Клімкін.

Нагадаємо, люблінський воєвода Пшемислав Чарнек заявив про намір подати заяву до прокуратури на Григорія Купріяновича у справі слів, які той сказав під час вшанування пам’яті загиблих у Сагрині українців. На його думку, промова, в якій вбивство в Сагрині зрівнюєються зі "вбивством 130 тис. поляків на Волині", однозначно є порушенням закону і провокацією.

Посольство України в Республіці Польща випустило коментар, наголосивши, що вшанування пам'яті загиблих — це "не провокація, а високоморальний християнський вчинок".

Депутат Сейму Міхал Камінський надіслав інтерпеляцію  до прем’єр-міністра Польщі у справі подання люблінського воєводи, в якій назвав заяви Чарнека "виявом шовіністичної істерії".

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.