АНОНС: У НІМУ презентують фільм про голову Київського братства УПА

22 вересня в Національному музеї історії Українивідбудеться презентація волонтерського проекту зі збереження спогадів ветеранів визвольного руху "Жива УПА".

Метою волонтерського проекту "Сектор правди" став збір й документування спогадів ветеранів УПА. Учасників проекту до цього привів невблаганний плин часу, адже зараз наймолодшим із живих ветеранів УПА вже по 90 років і вони не можуть довго чекати.

 

На основі розповідей ветеранів УПА для популяризації українських героїв, для вшанування пам'яті тих, хто загинув у боротьбі, для поширення історичної інформації у доступній, в тому числі для молоді, формі, вже знято першу серію циклу "Жива УПА" - "Орест" (історія голови Київського крайового братства УПА Ореста Васкула), завершено фільмування другої частини - "Повстанське Танго", розпочато знімання третьої серії циклу "Я не з неба" про Мирослава Симчича, а матеріалу зібрано ще на 14 серій.

Команда проекту "Жива УПА" включає як журналістів-волонтерів, так і фахівців Національного музею історії України. 

Під час презентації буде показано першу серію циклу "Орест" (тривалість бл. 35 хв) та продемонстровано відеоролик проекту "Жива УПА".

Про проект розкажуть його авторки Алла Мегель та Марія Яремчук, а також генеральний директор НМІУ Тетяна Сосновська.

22 вересня, субота, 16.00

Місце: Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2, 4 поверх).

Організатор: проект "Сектор правди" та Національний музей історії України.

Вхід за музейним квитком вартістю 30 грн.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.