На будівлі колишнього Чернівецького УНКВД відкрили меморіальну дошку. ФОТО

У Чернівцях на фасаді обласного краєзнавчого музею урочисто відкрили пам’ятну дошку жертвам репресій, яких катували у підвалі цього приміщення.

Дошку встановлено з ініціативи обласного товариства політв’язнів та репресованих. Макет майбутньої меморіальної дошки розробив скульптор Іван Салевич, передає інформагенція "БукІнфо" з посиланням на "Молодого буковинця"

Пам’ятна дошка нагадує ґрати, на яких викарбувано наступні слова: "У цьому будинку у 40-50-х рр. ХХ століття розташовувалось Чернівецьке управління НКВС. У підвалах знаходився слідчий ізолятор "Алфавітка", в якому катували українських патріотів".

 Усі фото: "Молодий буковинець"

"Він [Іван Салевич - ІП] зробив це абсолютно безкоштовно, і ми йому за це безмежно вдячні, бо він справді зробив витвір мистецтва. Адже ця дошка символічна, і вона показує всю суть того, що тут відбувалося", - каже голова обласного товариства політв’язнів та репресованих Галина Бойко.

Вона пояснила, що в цій будівлі в 1940-х-50х роках розташовувалося Чернівецьке управління НКВД-МГБ, в тимчасовому ізоляторі якого катували людей. Відтак заарештованих відправляли у в'язницю на сучасній вулиці Шевченка, де продовжували слідствою

 
 

Бойко також зазначила, що тортури в радянській катівні підтверджуються свідченнями викладачів, студентів університету та медичного інституту, зібраних свідчення доцентом університету Степаном Далавураком. Він віднайшов тих студентів, які побували в цих камерах та записав їхні свідчення, які пізніше були опубліковані у книзі "З аудиторії - за колючі дроти". 

"Воїн УПА, розвідник, політвиховник Пантелеймон Василевський (псевдо "Вірний"). Він перебував у камері "В", де стояла велика лавиця прикручена до підлоги. Його поклали обличчям вниз так, щоб ступні ніг звисали з лавиці. Його прив’язали широкими пасами та били дерев’яними молотками по п’ятах до того моменту. Поки у нього носом не хлинула кров. Тоді його перевернули догори обличчям і він ледь не захлинувся власною кров’ю. У сусідній камері він чув, як працювала циркулярка і дуже сильно кричала якась жінка. Що там насправді відбувалося - ніхто не знає", - розповіла Галина Бойко про одного з аршетантів.

Нагадаємо, в м. Торонто, що в Канаді, відкрили меморіал жертвам Голодомору.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.

Переможний бій Чорних Запорожців під командою латвійця Карліса Броже

"Гаряче було москалям не так від травневого сонця, як від вогню Чорних пластунів та від влучної стрілянини гарматчиків". 30 травня 1920 року відбувся переможний бій "Чорних запорожців" над більшовиками біля села Вербка поблизу Вінниці