Кучерук: Реконструкція будинку Центральної Ради може знищити пам'ятку державотворення

Колишній будинок Української Центральної Ради почали реконструювати. Однак у Музеї Української революції вважають, що це — загроза цілковитого знищення історичної пам’ятки.

Про це під час прес-конференції в "Главкомі" заявив директор Музею Української революції 1917-1921 рр. Олександр Кучерук.

З його слів, план реконструкції передбачає, що в стінах Київського міського будинку вчителя побудують чотири ліфти, ресторан на даху і туалети на місці кабінетів очільників Центральної Ради Михайла Грушевського і Володимира Винниченка.

 

Це створює загрозу для Музею Української революції та інших музеїв, які розташовуються в будівлі Будинку вчителя.

"Цей будинок припав комусь до душі. І там захотіли влаштувати офісний центр, щось подібне на резиденцію олігархів. І стало питання, як всіх виселити. Пішла працювати бюрократична машина.

Тодішня директорка Лариса Мельник не згоджувалася з такими діями, тому її прибрали, і поставили вчителя історії однієї зі столичних гімназій пані Рудьковську. Їй дали завдання за рік очистити приміщення. Але вона з цим не справилася. Її теж прибрали, і на її місце поставили іншого ліквідатора Олега Стешука, який делікатно і вправно це робить. Він нічого ніде не говорить, а тихо робить", — пояснив Олександр Кучерук.

Першою зазнала руйнувань під виглядом "реконструкції" зала засідань Центральної Ради.

"На сторіччя Центральної ради мали у цій залі відбутися урочистості. Мав бути президент. Приходила його служба охорони, і їм сказали, що не можна, щоб президент тут був, бо десь там шибка розбита. Також на 22 січня 2017 року до Дня Злуки, до Дня IV універсалу вони покликали столяра, електрика, які розібрали стільці і склали на купу. Почали розвішувати оголошення про те, що там усе валиться, і ніяких заходів проводити не можна. Я запросив представників ВРУ, вони прийшли подивилися, і не зрозуміли, що там може валитися", — продовжує Кучерук.

Фірма, якій доручили реставраційні роботи, має менше 700 доларів статутного капіталу.

"За роботи запросили 6 млн гривень. Згідно з планами "реставрації", повинно з’явитися 4 ліфти, на даху — ресторан, і туалети замість кабінетів Грушевського. Якщо нам усім не втрутитися в цю ситуацію, то ми втратимо пам’ятку історії та культури", — резюмував директор музею.

Про загрози, які несе Будинку вчителя "реставрація", "Історична правда" вже писала:

Туалети на місці кабінету Грушевського: чим може завершитися псевдо-"реставрація" Київського будинку вчителя 

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.