АНОНС: Лекція "Слов'яни та зима: чи легко бути "північним народом"?"

Яким чином слов'яни пристосовувалися до не надто дружнього довкілля розкаже археолог-славіст Євген Синиця у Національному музеї історії України 16 лютого.

Велике розселення слов'ян, що було одним з ключових процесів початку середньовіччя, зазвичай змальовують як героїчну епоху. Це не дивно, адже слов'яни фігурують у повідомленнях тогочасних джерел чи не виключно як зухвалі агресори та вкрай "незручні" супротивники на полі битви.

Та вдалі набіги й доволі гучні перемоги були, насправді, радше епізодами тогочасного слов'янського життя-буття. По поверненні домів на звитяжних вояків чекали звичайні, цілком зрозумілі й сучасній людині, проблеми: як зігріти свої домівки, як прогодувати свої сім'ї протягом тривалої та доволі суворої зими?

 

Відповіді на такі питання найчастіше лишалися "за кадром" писемних джерел, однак чимало "лайфхаків" ранньосередньовічного "слов'янського зимування" здатна висвітлити археологія. Яким чином слов'яни пристосовувалися до не надто дружнього довкілля спробує показати у своїй лекції археолог-славіст Євген Синиця.

16 лютого, субота, 14.00

Місце: Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2), 4-й поверх.

Організатори: проект "LIKБЕЗ. Уроки історії" і Національний музей історії України.

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.