У Рівному будують варязький дракар. Він стане основою музею

Етнографічний комплекс просто неба – музей-скансен "Городище Оствиця" планують створити поблизу озера Басів Кут у Рівному.

Як повідомляється на сторінці проекту "Драккар Гунгнір" у Facebook, першим етапом будівництва музею стане відтворення точної дев’ятиметрової копії варязького човна. На сьогодні створено макет завдовжки 90 см, передає Укрінформ.
 

Плановий термін реалізації проекту - 3 місяці. Будівництво човна відбуватиметься на подвір'ї Рівненського обласного краєзнавчого музею.

 
 

"Сучасне Рівне – місто, яке має прадавню історію, але яке не може похвалитися багатою збереженою архітектурною, історичною спадщиною, яку можна побачити на власні очі. Тому проекти, які передбачають історичну реконструкцію, є зараз актуальними та потрібними місту та громаді. Такі проекти підвищать загальний суспільний інтерес до збереження та "оживлення" не тільки історико-культурної спадщини регіону, але й культурного життя міста Рівне", - зазначають автори проекту.

Як очікується, човен стане новою цікавою атракцією Рівного та "родзинкою" озера Басів Кут. Реалізація цього проекту допоможе залучити кошти для створення і розвитку музею-скансену.

Автори оголосили про збір коштів, до якого можуть долучитися всі охочі.

Після завершення проекту відбудеться урочистий спуск човна на озеро Басів Кут і вісім найбільших меценатів отримають можливість першими повеслувати на ньому.

 

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».