Поліція Харкова провела обшуки у справі повалення бюста Георгію Жукову

Активіст і громадський журналіст Валентин Бистриченко повідомив, що 13 червня поліцейські провели обшуки у двох харківських активістів у справі повалення погруддя маршалу Жукову 2 червня.

Інформацію та відео-трансляції Бистриченка з квартир двох людей, В’ячеслава Дуди та Максима Зінченк опубілкувало Радіо «Свобода».

«Сьогодні в нас якісь системні й масові обшуки в проукраїнських активістів у місті Харкові. Першим був Дуда В’ячеслав, другим – Зінченко Максим. Їх, виходить, обшукують з приводу знесення пам’ятника Жуукову. І ми намагаємося зрозуміти, чому це відбувається», – стверджує Бистриченко.

На попередній трансляції Бистриченко зазначив, що Дуді стало погано, йому викликали «швидку».

Один із представників правоохоронців, який представився слідчим, однак не назвав свого прізвища, сказав Бистриченкові під час прямої трансляції, що візит поліцейських має на меті обшуки у зв’язку з поваленням пам’ятника.

При цьому, за словами активіста, один із чоловіків – Максим Зінченко – не був присутній на місці подій в день, коли знесли пам’ятник Жукову.

Прес-служба Головного управління Нацоінальної поліції в Харківській області на своєму сайті наголосила, що слідчі дії проводилися відповідно до рішення суду в рамках кримінальних проваджень.

Провадження розпочаті за фактами завдання травм (хімічні опіки очей) трьом працівникам поліції під час подій 2 червня на проспекті Григоренка в Харкові.

Нагадуємо, що 2 червня група активістів, які пікетували з'їзд партії «Довіряй справам», влаштували «коридор ганьби» для учасників з'їзду, а також знесли бюст Жукову, який перебував у декількох сотнях метрів від місця проведення партз'їзду.

Міський голова Харкова Геннадій Кернес заявив, що пам'ятник буде відновлений найближчим часом за рахунок коштів благодійного фонду народного депутата Віталія Хомутинника «Відродження».

Національна поліція через повалення погруддя маршала Радянського Союзу порушила кримінальне провадження.

Президент України Володимир Зеленський закликав владу Харкова з'ясувати правову колізію у питанні Жукова, провести громадські обговорення і прийняти найбільш прийнятне рішення для всіх сторін.

Міністерство культури України зазначило, що пам'ятник Жукову є пам'яткою історії місцевого значення «до вирішення питання про включення (невключення) об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками

Кількість жертв Голодомору: підрахунки Степана Соснового

Серед розмаїття досліджень, присвячених подіям колективізації та Голодомору в Україні, особливе місце посідає наукова концепція агронома-економіста Степана Миколайовича Соснового, оприлюднена ним у 1942 – 1943 роках на шпальтах газети «Нова Україна», що в ті роки друкувалась в окупованому німцями Харкові

ОУН і Голод 1946-1947 років на Буковині. Як повстанці документували Голодомор

Наприкінці 1946 року, після жорсткої хлібозаготівельної кампанії, яка вимела із господарств українців практично усі продукти харчування, по всій Буковині запанував голод. Навесні 1947 року результати голоду стали просто кричущими. Численні голодні смерті, спухлі від голоду селяни заполонили буковинські села