У Харкові повалили погруддя Жукова. ФОТО. ВІДЕО

У Харкові учасники акцій «Можемо повторити» та «Стоп, реванш» звалили пам'ятник радянському маршалу Георгію Жукову.

Посиляючись на відео та фото оприлюднені у соцмережах, про повідомлояє The Бабель.

 
Фото: InfoResist

Погруддя повалили на знак протесту проти перейменування проспекту Петра Григоренка на проспект маршала Жукова. При цьому протестувальники скандували «Слава Україні!», «Україна!».

До цього моменту між спецназом поліції і активістами сталися сутички. Поліція намагалася розігнати їх із застосуванням спецзасобів.

Нагадуємо, що 9 травня міський голова Харкова Геннадій Кернес закликав підписати петицію за повернення імені радянського маршала Жукова одному з проспектів міста.

Через це рішення голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович пригрозив Кернесу судом.

17 травня активісти «Національного корпусу» у Харкові принесли опудало «Маршал-м?ясник» під будівлю мерії.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.