Знак УПА в Молодіжному парку Харкова облили фарбою. ФОТО

Меморіальний камінь Українській повстанській армії в Молодіжному парку Харкова облили червоною фарбою.

Постраждав напис "Українській повстанській армії", повідомляє UA: Харків із посиланням на Національну поліцію Харківщини.

До Київського відділу поліції міста повідомлення про подію надійшло 24 червня, близько 16:34.

Вандалів, які вчинили правопорушення, поки не ідентифікували. Поліція з'ясовує обставини. 

 
З 1992 року меморіальний знак зазнає атак прихильників "русского міра" і комуністичних ідей
Національна поліція

Пам’ятник установили в 1992 році. Відтоді знак неодноразово намагались зіпсувати: викрадали гранітний камень та пам’ятний хрест.

У 2006-му, 2013-му і 2014-му пам'ятний знак руйнували вандали. У 2017 і 2018 — обливали фарбою. Проте щоразу його відновлювали силами патріотичної громадськості.

Цьогоріч, 8 квітня, невідомі закидали його сміттям та будівельними матеріалами.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками