Спецпроект

На Львівщині заклали меморіальний парк "Пам’ять". Чому не всі задоволені? ФОТО, ВІДЕО

У Самборі Львівської області урочисто відкрили пам’ятник членам ОУН, розстріляних нацистами. Цим було закладено початок більшого меморіалу мешканцям Самбора, загиблим під час Другої світової війни. Правда, без скандалу не обійшлося.

21 серпня в Самбір, що на Львівщині, приїхали Митрополит Київський і всієї України Епіфаній (Православна церква України), Верховний Архієпископ Києво-Галицький Святослав (Українська греко-католицька церква), головний рабин Києва й України Яків дов Блайх, єпископ Ярослав Приріз, Григорій Комар та архієпископ Яків, народний депутат Микола Княжицький та інші, щоб освятити пам'ятний хрест на честь членів ОУН, розстріляних німецькими окупантами в 1944 році.

За повідомленням сайта "Громадський простір", організатором заходу виступила Самбірська міська рада. Окрім очільників церков на літургії були присутні голова Львівської ОДА Маркіян Мальський, посол Канади в Україні Роман Ващук, керівник організації "Українсько-єврейська зустріч" Джеймс Темертей.

 

"Тут спочивають 17 юнаків-українців, членів ОУН, яких розстріляло німецьке гестапо", - говорить напис на табличці

Цей пам'ятник – перший елемент екуменічного меморіального парку "Пам'ятай", який спільно з місцевою владою створює "Українсько-єврейська зустріч" з Канади. Парк має охоплювати територію єврейського кладовища, на якому поховані євреї та цигани, вбиті нацистами під час Голокосту, а також – українські націоналісти, загиблі в боях з окупантами, місцеві поляки.

"Віддаємо пошану тим, які вміли любити, – сказав Глава УГКЦ  Блаженніший Святослав. – Патріоти проявляли любов до Батьківщини навіть в часи розгулу нацистського і комуністичного терорів, коли цього не так просто було робити. Напередодні Дня своєї незалежності Україна демонструє, що будує спільний дім для всіх, хто в ньому живе і житиме, стане запорукою гідності, поваги і добробуту. Але щоб так було, щоб мати таку державу, члени ОУН-УПА жертвували життям. Їхнім нащадкам сьогодні  доводиться захищати рідну землю від колишніх організаторів Голокосту, терору…".

 
Посол Канади Роман Ващук (третій зліва), народний депутат Микола Княжицький (крайній праворуч)

Також Святослав Шевчук додав, що тут, у Самборі, на цьому старовинному кладовищі, ми демонструємо, що юдеї вміють шанувати християн, а християни – юдеїв, передає Leopolis.news.

Проте напередодні стався конфлікт. Праворадикальна організація "Традиція і порядок" виклала 20 серпня відео свого лідера Богдана Ходаковського, на якому зафіксовано, як робітники пробують демонтувати залізний хрест українцям, розташований поруч.

За твердженням сайта  Leopolis.news, робітники з ініціативи єврейської громади намагалися таємно знести три хрести, розташовані на території меморіалу. Їм спробували перешкодити журналіст "Самбірських вістей" Юрій Леськів, депутат міськради та заступник командира добровольчого батальйону ОУН Василь Спаньчак, боєць батальйону Володимир Дублянко та активісти молодіжних організацій.

 
Місцеві мешканці біля центрального хреста, який не дали демонтувати.
FB-сторінка "Самбір"

Після словесної перепалки, обидві сторони домовилися перенести один хрест, який увічнює членів ОУН, оскільки він розташований поруч із новим гранітним на їхню ж честь. Решту хрестів вирішили не чіпати до остаточного вирішення конфлікту та щоб не нагнітати обстановку перед візитом Епіфанія та Святослава.

Невдовзі вказаний хрест таки викопали й перевезли на цвинтар Січових стрільців.

Проблема з хрестами тягнеться вже не перший рік. Ще 2008 року уродженець Самбора, а нині громадянин Канади Марк Фрайман, чиї батьки пережили Голокост, запропонував облаштувати в Самборі меморіал. Фрайман з цією метою створив благодійний фонд і вів переговори з місцевою владою щодо спорудження меморіалу.

За планами Фраймана, меморіал мав вшановувати пам'ять усіх містян, яких нацисти розстрілювали й ховали на єврейському цвинтарі.

"Ми вже стільки часу намагаємось зробити цей меморіал. Багато років, крок за кроком, вперто виконуємо усі бюрократичні вимоги, інколи навіть абсурдні і не зрозумілі, але не відходимо від мети. Це місце, звідки походять мої батьки, місце, де нацисти вбили від 1200 до 2000 євреїв, серед яких є багато моїх родичів. Зараз з місцевих мало хто пам'ятає про цю трагічну події. Ми ж пропонуємо створити меморіал, який нагадуватиме про ці злочини, це маленька дань історії. Загалом, із ким не спілкувались у Самборі – ніхто не проти, але от є деякі активісти, яким чомусь це дуже не до душі. Проте я сказав нашим друзям, що ми просто так не підемо і будемо рухатись далі, бо добро завжди переможе і справедливість повинна торжествувати", – наводить слова Фраймана з прес-конференції 2 листопада 2018 року у Львові сайт ZIK.

На території єврейського кладовища встановлено три хрести на честь християн різних національностей, розстріляних комуністами під час відступу в 1941 році і нацистами під час окупації 1941—1944 років. Єврейські релігійні лідери вимагають перенесення християнських символів, оскільки цвинтар єврейський.

За словами авторів проекту меморіального парку Міріам Гусевич і Пітера Майлса, вони збираються поєднати всі наявні пам'ятники, які вшановують жертв усіх національностей, загиблих у Самборі. Місця масових поховань планують обгородити, також зробити алею із садом, який розповідатиме історію життя й загибелі похованих.

Ідею меморіалу благословили Святослав Шевчук від УГКЦ та Філарет як тодішній очільник УПЦ Київського патріархату. Як пише "Високий замок", 25 вересня 2017 року та 1 листопада 2018-го керівники церков зверталися до самбірчан з проханням погодитися перенести хрести з єврейського цвинтаря на цвинтар Січових стрільців.

Проти проекту меморіалу та перенесення хрестів виступає частина самбірської громади на чолі з Юрієм Леськовим.

За даними Leopolis.news, хрести стоять на реальних могилах, у яких поховані як оунівці, так і поляки, євреї та роми. З початком земляних робіт самбірчани скерували на Львівську ОДА, Епіфанія, Святослава та місцеву поліцію листи з проханням вплинути на єврейські організації, щоб ті відмовилися від демонтажу хрестів.

Однак на звернення "належно не зреагували".

Противники перенесення хрестів погоджуються на демонтаж лише за умови спорудження на їх місці нових.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.