АНОНС: Круглий стіл «Проблеми збереження пам’ятки історії на Алеї Героїв Небесної сотні»

Як навести лад на території пам’ятки, як уникнути загроз її руйнування – спільна дискусія представників Мінкульту, місцевої влади, музею Революції Гідності, на балансі котрого знаходиться територія та активістів.

Про це повідомляє у Facebook Ігор Луценко, радник міського голови Києва на громадських засадах.

 

Найвизначніше місце Революції Гідності – Алея Героїв Небесної Сотні – перебуває у не найкращому стані нині. Періодично трапляються акти вандалізму, постійно має місце масова незаконна парковка тощо. Місце до сих пір не набуло охоронного статусу пам'ятки історії національного значення. Територія знаходиться під арештом.

ОрганізаторІгор Луценко, радник міського голови Києва на громадських засадах.

Запрошені:

- Олександр Нікоряк, начальник Управління охорони культурної спадщини КМДА;

- Тарас Панчій, перший заступник директора Департаменту – начальник управління контролю за благоустроєм КМДА;

- Ірина Подоляк, заступник міністра культури, молоді та спорту;

- Представники Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції гідності;

- Представники родин Небесної Сотні;

- Активісти та експерти.

Місце: КМДА, вул. Хрещатик 36, кімната 514

Час: 20 листопада, середа, 12.30

Журналістам прохання акредитовуватися за телефоном 093 704 80 03

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.