In memoriam. Померла відома соціологиня Ірина Бекешкіна

У віці 68 років померла відома українська соціологиня Ірина Бекешкіна, громадська діячка, експертка, спеціалістка в галузі політичної та електоральної соціології.

Про це в суботу, 21 березня, повідомила "Новинарня" із посиланням на Фонд "Демократичні ініціативи", який очолювала Ірина Еріківна.

 

"Велике горе спіткало наш Фонд, наше громадянське суспільство, нашу країну.

Передчасно пішла з життя Ірина Бекешкіна – відома українська соціологиня, директорка Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, одна із найавторитетніших науковців, людина, яка щиро любила свій народ та Україну", – ідеться в повідомленні.

Ірина Бекешкіна була символом об'єктивної української соціології, зробила вагомий внесок у розбудову демократії та громадянського суспільства в Україні.

"Вона до останнього дня була з нами і проводила опитування, заходи, була переповнена новими ідеями та планами. Для нас це дуже велика втрата, яку важко прийняти й усвідомити", – зазначили в фонді, висловивши співчуття близьким та рідними покійної.


Біографія

Ірина Бекешкіна народилася 4 лютого 1952 року в місті Івдель, Свердловська область РФ. Закінчила філософський факультет Київського університету імені Т. Шевченка, аспірантуру Інституту філософії АН УРСР.

Кандидат філософських наук.

Працювала науковим редактором журналу "Філософська думка", молодшим і старшим науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР.

З 1991 року — науковий співробітник Інституту соціології НАН України.

Із 1996 року — заступник директора (надалі директор) Фонду "Демократичні ініціативи", з 2001 року — його науковий керівник.

Науковий редактор бюлетеню "Політичний портрет України" фонду "Демократичні ініціативи".

Іван Дзюба: високий інтелектуал з донецьких степів

Він був інтелектуальним лідером і прапором шістдесятницького руху. Його найвідоміша книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вийшла багатьма мовами. Але, опинившись за ґратами написав покаянну заяву і йому дозволили жити на волі за умови, що він стане оспівувати "літератури народів СРСР". Трагічна доля людини культури.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.