In memoriam. Помер Голова Львівського крайового братства ветеранів Олесь Гуменюк

У п’ятницю, 8 травня, у віці 94 роки помер голова Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби, безпосередній учасник підпільної боротьби за незалежність України Олесь Гуменюк.

Про це повідомляє Гал-Інфо.

 

Народився Гуменюк Дмитро-Олесь Миколайович 1925 року у с. Білі Ослави Надвірнянського району (раніше Яремчанського) Івано-Франківської області (раніше Станіславської), в селянській родині. Батько — доброволець УГА, брав участь у 1918 році у боях за Львів.

У 1943 році Дмитро-Олесь пішов на військову службу до дивізії "Галичина", де пройшов вишкіл підстаршини, учасник бою під Бродами, а вийшовши з оточення, вступив до УПА, потім перебував у боївці СБ ОУН.

У боях був поранений і контужений. У 1945 році був захоплений під час лікування. Військовий трибунал засудив його до 15 років каторжної роботи в м. Норильськ.

Брав участь у повстанні 1953−1954 рр. Був засуджений на рік закритої тюрми у м. Свердловськ. У 1957 р. комісією Верховної Ради звільнений з направленням у м. Львів.

У кінці 80 років Олесь Гуменюк активно включився в громадську роботу, був одним із засновників Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби, згодом очолив його.

Нагороджений Орденом "За заслуги" II ст. — за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність, Орденом "За заслуги" III ст. — за активну громадсько-політичну діяльність, участь у становленні української державності, Відзнакою Президента України — Хрест Івана Мазепи — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю, відзнакою міського голови Львова "Почесний знак Святого Юрія".

Члена ОУН (б), учасника підпільної боротьби за незалежність України поховають сьогодні на Личаківському кладовищі у Львові.

"Людина честі, відваги і міцної віри у свої переконання. Пан Олесь надихав кожного з нас своєю життєвою історією, оптимізмом і вірою в краще. Сумуємо. Співчуваємо. Львів сьогодні осиротів. Не стало нашого великого патріота України", — зазначив мер Львова Андрій Садовий.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.