"Той-кого-не-можна-називати". Реакція соцмереж на ухвалу суду щодо книги "Справа Василя Стуса"

Ранок понеділка. Новин нема. Тут оголошують рішення суду заборонити книжку "Справа Василя Стуса". До обіду про це написали усі медіа. Соцмережі вибухнули постами та карикатурами

 

Микола Княжицький, народний депутат:

Ганебна заборона книги Вахтанг Кіпіані про Стуса на вимогу Медведчука - свідчення цензури, обмеження свободи слова, спроби через суди замовчувати історію і відбілювати тих ворогів українського народу, які не просто не повинні залишатися у політиці, а мають нести відповідальність за антиукраїнську діяльність.

Суд заборонив розповсюджувати книгу лише йому самому та видавництву "Віват". Тобто яке-небудь Yakaboo, оффлайн-книгарня або будь-яка книжкова розкладка може це робити безперешкодно. Судова заборона буде діяти лише якщо за прилавком стоятиме сам Вахтанг

 
Hromadske.ua

Володимир Омелян, міністр інфраструктури України в 2016—2019 рр.:

Назад у СССР!

Вітаю з поверненням цензури і заборони говорити на чорне, що воно чорне.

Дарницький суд заборонив розповсюдження книги Вахтанг Кіпіані "Справа Василя Стуса" без дозволу Віктора Медведчука.

 
Встиг купити книгу "Справа Василя Стуса" до заборони. Весна 2019

Вірослав Цюп'як, громадський активіст:

Медведчук подав до суду з вимогою заборонити ефект Барбари Стрейзанд [Ефект Стрейзанд полягає у тому, що спроба обмежити доступ до якоїсь інформації, навпаки, сприяє її поширенню - Ред.].

Сергій Висоцький, екс-народний депутат, журналіст:

Від "рішення" Дарницького суду відчуваю фізичний біль.
Але гріє тільки одне. Як би мерзотник Медведчук не намагався викреслити зі своєї біографії співучасть у вбивстві Стуса, правда переможе.
Яким би ганебно совковими досі не були суспільство та влада, зрештою пам'ять про Стуса буде жити. Його будуть вивчати. Його ім'я будуть носити бібліотеки, університети та вулиці.
На Медведчука ж чекає повне забуття. З усіма його мільярдами, впливами на суди, партіями. Про нього забудуть як тільки його не стане. Або навіть раніше. В пам'яті він не залишиться навіть як злодій, адже великі злодії також мають своє місце в історії. Бо маленьким злодюжкам місця на сторінках підручників немає.
На місці цього надутого, пихатого впливового чоловіка лишиться порожнеча. І тільки один рядок буде визирати з цієї чорної діри: "Як агент КДБ, допоміг засудити Стуса".
Зараз Медведчук може видаватися нам, сучасникам, квінтесенцією зла, небезпечним для нашої незалежності фактором. Але для історії він - не більше, ніж присипаний пилом короткий рядок про посередню, малозначущу та ницу шістку радянського режиму.
Стус не просто переможе. Стус вже переміг.

Павло Клімкін, міністр закордонних справ України (2014-2019 рр.):

Всі обурюються рішенням суду, який задовольнив позов Медведчука до Вахтанга Кіпіані щодо його книги "Справа Василя Стуса". Обурення на 101% справедливе, але реклама справжньому тексту Вахтанга завдяки цьому рішенню просто бомбічна). Тепер всі вважатимуть просто своїм обов'язком дістати та прочитати оригінал - українці дивитимуться на справу Стуса саме очима Кіпіані, а не Медведчука. Тобто є "позитив") навіть у рішеннях, що дуже схожі на цензуру, а значить спричинили багато нецензурних слів).

 
Автор - проєкт Процишин офіційний

Святослав Вакарчук, співак:

Востаннє книжки про українських дисидентів забороняли в Україні 30 років тому. І навіть тоді це не завадило людям почути правду. Зараз такі заборони лише зроблять книжці додаткову рекламу, що, безперечно, добре.

Погано інше: без справжньої судової реформи, ми постійно будемо бігати по порочному колу несправедливості.

 
Автор - Олександр Грехов

Денис Казанський, блогер та журналіст:

Найчесніший в світі Дарницький суд за позовом Медведчука заборонив книгу Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса", в якій розповідається, як Медведчук за часів СРСР допомагав відправити поета до табору, з якого Стус вже не вийшов.

Єгор Фирсов запропонував продемонструвати Медведчуку, що таке "ефект Стрейзанд" та замутити флеш-моб. Кум Путіна хоче, щоб інформація з книги про його злочини не розповсюджувалася. Що ж, давайте зробимо все, щоб про цю книгу та про "подвиги" лідера ОПЗЖ дізналася вся країна - від школяра з Краматорська до бабці з села Великі Кошарища.

Долучайтеся до акції за тегами #ПідтримайСправуСтуса та #ВсіхНеЗасудиш - давайте купувати книгу, писати про неї, не забуваючи звісно про роль Медведчука у справі Стуса та намагання приховати правду про це.

Розміщуйте фотографії книги, робіть репости, рекламуйте її всюди, де зможете. Ми маємо зробити "Справу Василя Стуса" найбільш відомою книгою десятиліття. Замовити її можна у Вахтанга Кіпіані. В наявності її обмежена кількість, але він каже, що поступово всім надішле особисто. Пишіть йому в особисті повідомлення.

По книзі буде ще апеляція. Але навіть якщо вона буде програна, пропоную Вахтангу перевидати книгу під іншою назвою та ще додати туда главу про теперішні спроби Медведчука заборонити правду про себе. Формально, це буде вже інша книга, отже поширюватися на неї заборона вже не буде)))

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.