Миколаївський музей виклав понад 500 оцифрованих експонатів в онлайн

Понад 518 оцифрованих експонатів Миколаївського обласного художнього музею імені Василя Верещагіна з'явилися у відкритому доступі.

Про це повідомляє офіційний сайт Миколаївської міської ради.

 

"Понад 500 оцифрованих експонатів Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна з'явилися у відкритому доступі. Це унікальне зібрання графічних творів XVIII – середини XX століття, яке раніше практично не виставлялося широкій аудиторії.

Онлайн-каталог створений в рамках проєкту "Цифрова колекція художнього музею", який реалізує Агенція розвитку Миколаєва у співпраці з музеєм", – йдеться в повідомленні.

Зазначається, що це лише мала частина художньої колекції, яку можна побачити в Миколаєві. Більшість з оцифрованих робіт – суспільне надбання. Тому відкриття доступу до колекції графіки принесе користь і глядачам, і самому музею.

"Карантин диктує нові правила. Тому пропонуємо разом зануритися у віртуальну колекцію музею ім. Верещагіна з переглядом його дивовижних графічних експонатів", – розповіли організатори.

Музей володіє унікальним зібранням малюнків і акварелей XVIII – середини XX століття. Серед них роботи Олександра Богомазова, Михайла Жука, Іллі Рєпіна, Валентина Сєрова, Костянтина Коровіна, Івана Шишкіна, Сергія Судейкіна, Бориса Кустодієва та інших відомих митців.

Однак через свій розмір та чутливість до світла багато експонатів не виставляють в постійній експозиції. Завдяки проєкту, тепер у всіх охочих з'явилася можливість не виходячи з дому доторкнутися до прекрасного.

За словами організаторів, створення цифрової колекції графіки з вільним доступом у форматі 24/7 дозволяє ввести зазначені твори у науковий обіг, поліпшує базу першоджерел для наукових досліджень і дає можливість тиражування отриманих копій.

Всі 518 творів із колекції музею можна побачити на інформаційному ресурсі. Сайт доступний українською та англійською мовами. Опубліковані зображення супроводжуються описами та нотатками про їхнє походження в музейній колекції. Крім того, на сайті можна прочитати статті про самих художників.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.

Чеський Нобель: Ярослав Сейферт

Телеведучий державного телебачення Чехословаччини, сидячи на невиразному блакитному тлі в студії, так само невиразно вичавив з себе повідомлення: «Сьогодні в Стокгольмі вручили Нобелівську премію з літератури також народному митцеві Ярославові Сейферту». Надворі був 1984 рік, і реверанс Нобелівського комітету в бік письменника соціалістичної Чехословаччини був для пізньо-тоталітарного режиму радше проблемою, ніж визнанням