Біля Одеси виявили поховання жертв більшовицького терору

Георадарне дослідження місця масових поховань жертв комуністичних репресій на 6-му кілометрі Овідіопольської шосе біля аеропорту Одеси почало давати результати.

"Уже проглядаються контури розстрільних ям. Глибина відповідає попереднім актам румунського дослідження 1943 року й "Меморіалу" 2007-го. Щоб остаточно локалізувати положення ровів і останків, хлопці продовжать роботу георадаром", - сказав краєзнавець Олександр Бабич, передає "Думская". Він ініціював дослідження, які почались 24 березня.

 
фото: "Думская"

Український інститут національної пам'яті та інститут археології НАН України готові взяти на себе контроль і науковий супровід дослідних робіт в районі аеропорту.

"На мене вийшов директор генпідрядника реконструкції Одеського аеропорту. Мені здалося, що я зміг його переконати в необхідності повноцінного обстеження ділянки та з приводу всіх складнощів, пов'язаних з повною ексгумацією останків", - зазначив Бабич.

Краєзнавець вважає, що після досліджень потрібно залишити всі поховання на місці та розбити на ділянці меморіальний парк. Ексгумацію варто проводити лише з ретельною роботою по обстеженню кожного вбитого і спробою встановлення особи.

На цій ділянці у 1930-1940-х функціонував спецоб'єкт НКВД, де проводилися масові страти. Влада міста хоче перемістити сюди гаражні кооперативи, які заважають аеропорту розширюватися. Історики вважають, що тут поховано від 5 до 20 тис. жертв терору. Під час пошукових робіт 2007 року там виявили останки 1086 розстріляних.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.