Слуги народу просувають російський проєкт меморіалу в Бабиному Яру

Триває боротьба між прихильниками українського державного та російського приватного проєктів меморіалізації Бабиного Яру

У Верховній Раді України триває боротьба між прихильниками українського державного та російського приватного проєктів меморіалізації Бабиного Яру. Вісім членів Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики - членів фракції "Слуга народу", включно з головою Комітету Микитою Потураєвим, - внесли альтернативний проєкт постанови Верховної Ради з цього питання.

 

Небезпека завуальована у таких словах: "1. Вважати неприпустимою у правовій державі політику монополізації у будь-якій формі доступу до вивчення, дослідження та вшанування трагічних подій Бабиного Яру та Голокосту та/або запровадження будь-яких заборон чи обмежень щодо створення та використання музеїв, комплексів та меморіалів, присвячених цим подіям за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, громадянства, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, формою права власності суб'єктів".

У цьому проєкті взагалі не згадано про наявність Концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру, розробленої українськими науковцями на замовлення уряду. Натомість передбачено різноманітні кроки для полегшення приватизації Бабиного Яру російською компанією - Меморіальним центром Голокосту "Бабин Яр".

З текстом цього проросійського документу можна ознайомитися на сайті парламенту.

Натомість на підтримку проєкту Постанови Верховної Ради, що передбачає втілення української державної Концепції, вже висловилися: Ініціативна група "Першого грудня"Коаліція Реанімаційного пакету реформ, Члени Робочої групи з розробки концепції меморіалізації Бабиного Яру при Інституті історії України НАНУ, звернення яких ми публікували сьогодні.

Теми

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.