На Полтавщині відкривають першу чергу етносела «Гончарія»

Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному на Полтавщині оголосив про відкриття свого нового підрозділу у Малих Будищах – етносела «Гончарія».

Про це повідомляється на сторінці закладу в Фейсбуці.

 

"18 червня 2021 року відкриє свої двері для відвідувачів новий, унікальний Музей малобудищанського гончарства (етносело "Гончарія"). Це тільки перша черга, але вже так багато цікавого", – йдеться в повідомленні.

Зазначається, що відвідувачі зможуть оглянути будівлю, в якій відтворено інтер'єр традиційного житла першої половини ХХ століття.

У експозиції представлено творчий спадок малобудищанських гончарів, кухонний реманент, давні меблі, родинні фото, старовинні ікони, традиційний український одяг й інші реліквії повсякденного побуту гончарів.

Вартість вхідного квитка на територію Музею малобудищанського гончарства для дорослих становитиме 30 гривень, для школярів – 20 гривень. Після відкриття діятиме акційна пропозиція: у разі придбання комплексного квитка до Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному вхід до етносела "Гончарія" буде безкоштовним.


Музей малобудищанського гончарства (етносело "Гончарія") – історичний з елементами краєзнавчого підрозділ Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.