Спецпроект

МКІП розраховує до вересня «розморозити» реставрацію музею пам'яті жертв Бабиного Яру

У МКІП розраховують, що у рамках заходів із вшанування пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру до вересня вдасться “розморозити” реставрацію музею.

Про це заступник міністра культури та інформаційної політики Світлана Фоменко сказала під час Всеукраїнського форуму "Україна 30. Гуманітарна політика", повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Ми думаємо, що зможемо привести до ладу певні меморіальні об'єкти на території заповідника і чітко визначити, що і де там розташовано. Ми думаємо, що зможемо "розморозити" подальшу реставрацію музею жертв Бабиного Яру, який знаходиться на території заповідника, і поступово набирати експозицію у цей музей.

Також важливо, що буде запропоновано кілька медійних проєктів, які зараз створюються і які будуть презентовані в цей період (до вересня - ред.)", - сказала Фоменко.

За її словами, дуже важливими є заплановані протокольні й дипломатичні заходи в Україні та за кордоном, які відбуватимуться до 29 вересня – дня, коли відзначається День пам'яті жертв Бабиного Яру.

"Це буде важливий компонент, адже це таке міжнародне визнання і міжнародний дискурс цієї події, але головне – це відкрите та відверте обговорення концепції подальшого розвитку меморіалізації Бабиного Яру всіма сторонами й формальне затвердження концепції, яка багато років перебуває на стадії розробки і навколо якої точаться певні дискусії – наукові, ненаукові. Ми маємо чітко розуміти, яким буде подальший розвиток цієї території", - сказала заступниця міністра.

Також дуже важливий, за її словами, сам розвиток заповідника з точки зору його інфраструктури та фінансування: "Нарешті настав той час, коли треба завершити всі ті обіцянки, які багато років давалися, щодо благоустрою території, щодо інформаційних стендів та можливості доступу до інформації на цих територіях, щодо відкриття музею жертв Бабиного Яру і формування заповідником експозиції, фондів, які мають накопичуватися, тобто має відбуватися певна музеєфікація цього процесу".


Нагадуємо, що на початку червня Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль надав доручення Фонду державного майна України віддати в оренду приватному російському проєкту будинок колишньої контори Лук'янівського єврейського кладовища, де мав бути створений державний музей пам'яті жертв Бабиного Яру.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.