Спецпроект

МКІП розраховує до вересня «розморозити» реставрацію музею пам'яті жертв Бабиного Яру

У МКІП розраховують, що у рамках заходів із вшанування пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру до вересня вдасться “розморозити” реставрацію музею.

Про це заступник міністра культури та інформаційної політики Світлана Фоменко сказала під час Всеукраїнського форуму "Україна 30. Гуманітарна політика", повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Ми думаємо, що зможемо привести до ладу певні меморіальні об'єкти на території заповідника і чітко визначити, що і де там розташовано. Ми думаємо, що зможемо "розморозити" подальшу реставрацію музею жертв Бабиного Яру, який знаходиться на території заповідника, і поступово набирати експозицію у цей музей.

Також важливо, що буде запропоновано кілька медійних проєктів, які зараз створюються і які будуть презентовані в цей період (до вересня - ред.)", - сказала Фоменко.

За її словами, дуже важливими є заплановані протокольні й дипломатичні заходи в Україні та за кордоном, які відбуватимуться до 29 вересня – дня, коли відзначається День пам'яті жертв Бабиного Яру.

"Це буде важливий компонент, адже це таке міжнародне визнання і міжнародний дискурс цієї події, але головне – це відкрите та відверте обговорення концепції подальшого розвитку меморіалізації Бабиного Яру всіма сторонами й формальне затвердження концепції, яка багато років перебуває на стадії розробки і навколо якої точаться певні дискусії – наукові, ненаукові. Ми маємо чітко розуміти, яким буде подальший розвиток цієї території", - сказала заступниця міністра.

Також дуже важливий, за її словами, сам розвиток заповідника з точки зору його інфраструктури та фінансування: "Нарешті настав той час, коли треба завершити всі ті обіцянки, які багато років давалися, щодо благоустрою території, щодо інформаційних стендів та можливості доступу до інформації на цих територіях, щодо відкриття музею жертв Бабиного Яру і формування заповідником експозиції, фондів, які мають накопичуватися, тобто має відбуватися певна музеєфікація цього процесу".


Нагадуємо, що на початку червня Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль надав доручення Фонду державного майна України віддати в оренду приватному російському проєкту будинок колишньої контори Лук'янівського єврейського кладовища, де мав бути створений державний музей пам'яті жертв Бабиного Яру.

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.

Коротка історія шкільного харчування в Україні: від УРСР до сьогодення

Щороку у вересні батьки вкотре ведуть своїх дітей до школи: хтось, очікуючи на урочисту лінійку, у святковому одязі, а хтось – у буденних джинсах. Не секрет, що шкільна система освіти нині не відповідає потребам часу, і її всіляко намагаються реформувати. Тому в одних школах – віршики та квіточки, а в інших – жодних урочистостей. Як відомо, окрім отримання знань, участі в розвагах, набуття навиків соціалізації та стресостійкості, учні, щодня перебуваючи в освітньому просторі навчального закладу, також вживають їжу. Але мало хто знає історію становлення системи шкільного харчування в Україні, що та як смакувало українським школярам у минулому й смакує сьогодні.