Спецпроект

Шмигаль віддав приміщення державного комплексу «Бабин Яр» в оренду приватному російському проєкту

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль надав доручення Фонду державного майна України віддати в оренду приватному російському проєкту будинок колишньої контори Лук‘янівського єврейського кладовища, де мав бути створений державний музей про історію Бабиного Яру.

Про це повідомив співпрезидент Вааду України Йосиф Зісельс на своїй сторінці у Facebook.

 

"Як стало щойно відомо, прем'єр-міністр України Денис Шмигаль надав доручення Фонду державного майна України віддати в оренду приватному російському проєкту "Меморіал Голокосту "Бабин Яр" реконструйований на державні кошти будинок колишньої контори Лук'янівського єврейського кладовища, який є частиною українського проєкту комплексної меморіялізації Бабиного Яру", - йдеться у повідомлені.


Нагадуємо, що Робоча група при Інституті історії України НАН України на виконання Указу Президента України № 331/2017 від 20 жовтня 2017 р. "Про додаткові заходи щодо перспективного розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр"" та Розпорядження Кабінету Міністрів України № 542-р від 26 липня 2018 р. "Про затвердження плану заходів з перспективного розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр", на замовлення Міністерства культури України та Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр" упродовж 2017–2021 рр. розробила два документи, які стосуються гідного вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру: Концепцію створення Меморіального музею пам'яті жертв Бабиного Яру в історичній будівлі колишньої контори Єврейського кладовища по вул. Юрія Іллєнка, 44 та Концепцію комплексного розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру з розширенням меж Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр".

Обидва документи пройшли широке рецензування серед вітчизняних та зарубіжних фахівців, після чого були відповідним чином доопрацьовані. Концепцію комплексного розвитку Бабиного Яру було презентовано на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики 17 березня ц.р.


Цей будинок – єдина вціліла споруда другого єврейського цвинтаря, зведений за проектом архітектора Володимира Ніколаєва у 1892 році.

Тут знаходився головний вхід, і починалася центральна алея кладовища (відкрита в 1894-м), яка впиралася в відріг Кирилівського Яру.

Під час німецької окупації в будинку була розташована казарма команди 1005 якої було доручено спалення трупів у серпні-вересні 1943 року. За радянських часів, після руйнування (в кінці 1950-х) і офіційного закриття єврейського кладовища (в 1962-му), в будівлі облаштували гуртожиток для хокейної команди "Сокіл". У 2010-х, коли "Сокіл" припинив свої виступи в професійному хокеї, будинок перейшов в введення Київської міської ради профспілок. Новий власник за договором іпотеки передав споруду приватній фірмі, тим самим перевищивши свої повноваження.

В результаті, в 2016 році за позовом прокуратури і рішенням суду будівлю було повернуто державі і, відповідно до постанови Кабінету міністрів грудня 2015 року, віддано Національному історико-меморіальному заповіднику "Бабин Яр" для створення Меморіального музею пам'яті жертв трагедії.

Будинок був відреставрований на державні кошти та кошти приватних спонсорів. Загалом в реставрацію вже вкладено більш ніж 30 млн грн. та виділено ще 60 млн грн на 2021 рік., але поки що додаткові 60 млн грн. залишаються державному рахунку.

Редакція сайту Вааду попросила прокоментувати факт передачі будинку директора Українського центра вивчення історії Голокосту, старшого наукового співробітника Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. И. Ф. Кураса НАН України Анатолія Подольського:

– Це капітуляція. Як український історик, як член робочої групи, яка створює державну концепцію меморіялізації пам'яті жертв Бабиного Яру, я вважаю, що цей факт доводить: найвищі державні посадовці капітулюють, працюючи на путінський режим. Зараз не можна казати про історичні або меморіальні аспекти, а можна тільки про політичні. Наша держава виглядає зараз як обслуговуюча одиниця приватного проросійського проєкту.


Читайте також:

Заява робочої групи з розробки концепції меморіалізації Бабиного Яру

Підтримати український державний проєкт комплексної меморіалізації Бабиного Яру. ПЕТИЦІЯ

Слуги народу просувають російський проєкт меморіалу в Бабиному Яру

Заява робочої групи з розробки концепції меморіалізації Бабиного Яру

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну