Спецпроект

Шмигаль віддав приміщення державного комплексу «Бабин Яр» в оренду приватному російському проєкту

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль надав доручення Фонду державного майна України віддати в оренду приватному російському проєкту будинок колишньої контори Лук‘янівського єврейського кладовища, де мав бути створений державний музей про історію Бабиного Яру.

Про це повідомив співпрезидент Вааду України Йосиф Зісельс на своїй сторінці у Facebook.

 

"Як стало щойно відомо, прем'єр-міністр України Денис Шмигаль надав доручення Фонду державного майна України віддати в оренду приватному російському проєкту "Меморіал Голокосту "Бабин Яр" реконструйований на державні кошти будинок колишньої контори Лук'янівського єврейського кладовища, який є частиною українського проєкту комплексної меморіялізації Бабиного Яру", - йдеться у повідомлені.


Нагадуємо, що Робоча група при Інституті історії України НАН України на виконання Указу Президента України № 331/2017 від 20 жовтня 2017 р. "Про додаткові заходи щодо перспективного розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр"" та Розпорядження Кабінету Міністрів України № 542-р від 26 липня 2018 р. "Про затвердження плану заходів з перспективного розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр", на замовлення Міністерства культури України та Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр" упродовж 2017–2021 рр. розробила два документи, які стосуються гідного вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру: Концепцію створення Меморіального музею пам'яті жертв Бабиного Яру в історичній будівлі колишньої контори Єврейського кладовища по вул. Юрія Іллєнка, 44 та Концепцію комплексного розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру з розширенням меж Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр".

Обидва документи пройшли широке рецензування серед вітчизняних та зарубіжних фахівців, після чого були відповідним чином доопрацьовані. Концепцію комплексного розвитку Бабиного Яру було презентовано на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики 17 березня ц.р.


Цей будинок – єдина вціліла споруда другого єврейського цвинтаря, зведений за проектом архітектора Володимира Ніколаєва у 1892 році.

Тут знаходився головний вхід, і починалася центральна алея кладовища (відкрита в 1894-м), яка впиралася в відріг Кирилівського Яру.

Під час німецької окупації в будинку була розташована казарма команди 1005 якої було доручено спалення трупів у серпні-вересні 1943 року. За радянських часів, після руйнування (в кінці 1950-х) і офіційного закриття єврейського кладовища (в 1962-му), в будівлі облаштували гуртожиток для хокейної команди "Сокіл". У 2010-х, коли "Сокіл" припинив свої виступи в професійному хокеї, будинок перейшов в введення Київської міської ради профспілок. Новий власник за договором іпотеки передав споруду приватній фірмі, тим самим перевищивши свої повноваження.

В результаті, в 2016 році за позовом прокуратури і рішенням суду будівлю було повернуто державі і, відповідно до постанови Кабінету міністрів грудня 2015 року, віддано Національному історико-меморіальному заповіднику "Бабин Яр" для створення Меморіального музею пам'яті жертв трагедії.

Будинок був відреставрований на державні кошти та кошти приватних спонсорів. Загалом в реставрацію вже вкладено більш ніж 30 млн грн. та виділено ще 60 млн грн на 2021 рік., але поки що додаткові 60 млн грн. залишаються державному рахунку.

Редакція сайту Вааду попросила прокоментувати факт передачі будинку директора Українського центра вивчення історії Голокосту, старшого наукового співробітника Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. И. Ф. Кураса НАН України Анатолія Подольського:

– Це капітуляція. Як український історик, як член робочої групи, яка створює державну концепцію меморіялізації пам'яті жертв Бабиного Яру, я вважаю, що цей факт доводить: найвищі державні посадовці капітулюють, працюючи на путінський режим. Зараз не можна казати про історичні або меморіальні аспекти, а можна тільки про політичні. Наша держава виглядає зараз як обслуговуюча одиниця приватного проросійського проєкту.


Читайте також:

Заява робочої групи з розробки концепції меморіалізації Бабиного Яру

Підтримати український державний проєкт комплексної меморіалізації Бабиного Яру. ПЕТИЦІЯ

Слуги народу просувають російський проєкт меморіалу в Бабиному Яру

Заява робочої групи з розробки концепції меморіалізації Бабиного Яру

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.