АНОНС: Жіночі виміри минулого: як історія стає реальністю

3 серпня у Львові в Центрі міської історії відбудеться дискусія "Жіночі виміри минулого: як історія стає реальністю".

Про це інформує Центр міської історії. 

Причинком до дискусії стане колективна монографія "Жіночі виміри минулого: уявлення, досвіди, репрезентації" під науковою редакцією Оксани Кісь, яка незабаром побачить світ зусиллями Центру міської історії та Української асоціації дослідниць жіночої історії за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля.

Що відбувається із дослідницею жіночих історичних досвідів, коли те, що вона вивчала, раптом стає частиною її власного реального життя? Як цей особистий воєнний досвід впливає на наші дослідження — як і про що ми пишемо, які питання до минулого ставимо, які нові відповіді віднаходимо в позірно знайомих джерелах?

До якої міри наші (наукові) тексти є також історичними свідченнями про цю війну? У чому полягає місія і відповідальність історикині/ка, яка/ий опинилася всередині історичних подій? Які теорії інтерпретації жіночих історичних досвідів (не)витримали випробування реальністю російсько-української війни і що це означає для студій жіночої історії в Україні і ширше?

До розмови доєднаються дослідниці Олена Галета, Іванна Черчович, Мар'яна Байдак, модеруватиме розмову Оксана Кісь.

Дискусія відбудеться 3 серпня о 18:30 у конференц-залі Центру міської історії, вул. Акад. Богомольця, 6.

Вхід вільний.

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.