У Львові презентували виставку з колекційного фонду Наукового товариства ім. Шевченка

У Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові відбулася презентація унікальних музейних та приватних колекцій, які складали фонд Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ) до його ліквідації радянською владою у 1940 році.

Про це повідомляє Львівська ОВА, передає Укрінформ.

Як зазначається, виставка "Нація. Мистецтво. Наука" присвячена 150-літньому ювілею товариства, що увійшло в історію України як потужна інституція з розвитку і збереження наукової та національної культурної спадщини.

"У 1913 році, саме 13 грудня, митрополит Андрей Шептицький усю свою мистецьку колекцію і придбаний палац на вул. Драгоманова, 42 подарував українському народові", - розповіли в ОВА.

Виставка складається з тематичних розділів образотворчого мистецтва, іконопису, народного мистецтва. Експонати з колишнього музею НТШ доповнили зразками із приватних колекцій, предметами музейних збірок Національного музею, Музею етнографії та художнього промислу у Львові Інституту народознавства НАНУ та інших.

НТШ – найдавніша громадська національна наукова інституція в Україні. Довгі роки вона фактично виконувало функції всеукраїнської академії наук. 1873 року через жорсткі репресії в середовищі української інтелігенції виникла ідея перенести центр українського руху до Галичини. Олександр Кониський, Михайло Драгоманов та Дмитро Пильчиков за підтримки галицьких інтелектуалів заснували у Львові Літературно-наукове товариство імені Тараса Шевченка, метою якого було надавати всебічну підтримку та сприяти розвиткові української словесності, літератури. 1892 року товариство реорганізували в Наукове товариство імені Шевченка із завданням розвивати науку та культуру українською мовою. 

У 1940 році радянська влада ліквідувала Наукове товариство імені Шевченка, а музейне зібрання та колекції розформувала, передавши частково до Національного музею у Львові, до Музею етнографії та художнього промислу, до Львівського історичного музею та інших.

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".