Будівлю "Українського клубу" 1908-1914 рр. виставили на приватизацію

Будівля належить до пам’яток культурної спадщини, у 1908-1914 роках у ній містилася літературно-художня організація "Український клуб".

Про це повідомляє Шевченківська районна держадміністрація міста Києва.

"Регіональне відділення ФДМУ по м.Києву запрошує взяти участь у приватизаційному аукціоні Єдиний майновий комплекс ДП "Дніпро", який розташований у Шевченківському районі столиці за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 42.  До складу активу входять нежитлові приміщення загальною площею 784,8 м²", - йдеться в повідомленні.

Приватизаційний аукціон відбудеться 8 січня 2024 року.

"Український клуб" — літературно-художня громадська організація, утворена 1908 року в Києві. Ініціатором створення був Микола Лисенко. Клуб об'єднував діячів української культури. 

Діяльність національного клубу викликала невдоволення з боку влади. У жовтні 1912 р. його діячів було звинувачено у пропаганді заборонених видань, клуб закрито. Українська громадськість зуміла продовжити його діяльність під іншою назвою — клуб "Родина".

"Український клуб" відновлений 2002 року, сьогодні це дискусійний майданчик для експертів, політиків, науковців, політологів, представників громадськості.

 

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.