IN MEMORIAM: У США помер історик Пітер Редвей

Пітер Редвей - автор книг з історії дисидентського та правозахисного руху в Росії та Радянському Союзі.

Про смерть історика сповістили на сайті "Хроника текущих событий".

Пітер Редвей народився у Великій Британії. Будучи студентом, а потім аспірантом-русистом, у 1950-ті роки приїжджав до СРСР на стажування до МГУ. 1960 року був висланий із Радянського Союзу. Згодом у США очолював Кеннанівський інститут перспективних російських дослідників, був професором Джорджтаунського університету у Вашингтоні.

1969 року Редвей став співзасновником Фонду імені Олександра Генцена, за підтримки якого на Заході були опубліковані роботи радянських дисидентів та правозахисників, зокрема Андрія Амальріка, Юлія Даніеля, Павла Литвинова та інших. Також він сприяв перекладам англійською мовою першого в СРСР російськомовного неперіодичного непідцензурного правозахисного журналу самвидаву "Хроники текущих событий".

Книга Редвея "Непідцензурна Росія", що вийшла в 1972 році, стала однією з перших академічних публікацій про радянський дисидентський рух на Заході. У 1977-му вийшла книга "Психіатричний терор", також видав книгу спогадів "Дисиденти", в яких  розповідає про своє знайомство та співпрацю з багатьма радянськими дисидентами та активістами.

Пітер Редвей відійшов у вічність 29 липня на 84 році життя.

 

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.