Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025

Організатори Премії імені Василя Стуса – Український ПЕН, Києво-Могилянська Бізнес-Школа та видавництво "Дух і Літера" – відзначили американського історика та письменника Тімоті Снайдера.

Про це повідомив Український ПЕН.

"Тімоті Снайдер сьогодні є одним із найсильніших у світі голосів на підтримку України. Ця підтримка ґрунтується на його переконанні, що тираніям треба чинити рішучий опір. Прикладом такого опору є для Снайдера дисиденти Центрально-Східної Європи, зокрема й України, — і, звісно, серед них Василь Стус. Ця премія — також знак того, наскільки в Україні цінують голос Снайдера на нашу підтримку", — зазначив філософ, письменник, Президент Українського ПЕН, голова журі Премії імені Стуса Володимир Єрмоленко.

Премія імені Василя Стуса присуджується щороку авторам незалежно від місця проживання, прижиттєво, за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції. З моменту створення відзнаки, її отримало понад 70 митців.

"Є так багато поетів, так багато авторів українських, які могли і можуть поезією і прозою переказати істотну правду про війну. І тому мені трошки незручно. Бо я знаю особисто так багато людей, які формулюють цю війну прозою та поезією. Я дуже дякую. В Україні під час війни я не можу про себе, я можу тільки про інших, у яких, у майбутньому і зараз, я вчуся", — сказав Тімоті Снайдер у своїй промові.

Тімоті Снайдер — дослідник історії Центральної та Східної Європи, зокрема, України. Досліджує історію Радянського Союзу та Голокосту. Тімоті Снайдер першим обійняв новостворену професорську позицію за підтримки Джеймса Темерті в галузі європейської історії Нового часу у Школі глобальних відносин та державної політики ім. Мунка при Університеті Торонто в Канаді. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у США. Постійний стипендіат Інституту гуманітарних досліджень у Відні та голова академічної експертної ради Української історії: глобальної ініціативи. Є автором та упорядником двадцяти книжок, виданих сорока мовами. Серед праць Тімоті Снайдера — книжки "Про тиранію. Двадцять уроків двадцятого століття", "Криваві землі: Європа між Гітлером та Сталіним", "Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка", "Про свободу" та інші.

 
Фото: Кирило Русанівський

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.