Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025

Організатори Премії імені Василя Стуса – Український ПЕН, Києво-Могилянська Бізнес-Школа та видавництво "Дух і Літера" – відзначили американського історика та письменника Тімоті Снайдера.

Про це повідомив Український ПЕН.

"Тімоті Снайдер сьогодні є одним із найсильніших у світі голосів на підтримку України. Ця підтримка ґрунтується на його переконанні, що тираніям треба чинити рішучий опір. Прикладом такого опору є для Снайдера дисиденти Центрально-Східної Європи, зокрема й України, — і, звісно, серед них Василь Стус. Ця премія — також знак того, наскільки в Україні цінують голос Снайдера на нашу підтримку", — зазначив філософ, письменник, Президент Українського ПЕН, голова журі Премії імені Стуса Володимир Єрмоленко.

Премія імені Василя Стуса присуджується щороку авторам незалежно від місця проживання, прижиттєво, за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції. З моменту створення відзнаки, її отримало понад 70 митців.

"Є так багато поетів, так багато авторів українських, які могли і можуть поезією і прозою переказати істотну правду про війну. І тому мені трошки незручно. Бо я знаю особисто так багато людей, які формулюють цю війну прозою та поезією. Я дуже дякую. В Україні під час війни я не можу про себе, я можу тільки про інших, у яких, у майбутньому і зараз, я вчуся", — сказав Тімоті Снайдер у своїй промові.

Тімоті Снайдер — дослідник історії Центральної та Східної Європи, зокрема, України. Досліджує історію Радянського Союзу та Голокосту. Тімоті Снайдер першим обійняв новостворену професорську позицію за підтримки Джеймса Темерті в галузі європейської історії Нового часу у Школі глобальних відносин та державної політики ім. Мунка при Університеті Торонто в Канаді. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у США. Постійний стипендіат Інституту гуманітарних досліджень у Відні та голова академічної експертної ради Української історії: глобальної ініціативи. Є автором та упорядником двадцяти книжок, виданих сорока мовами. Серед праць Тімоті Снайдера — книжки "Про тиранію. Двадцять уроків двадцятого століття", "Криваві землі: Європа між Гітлером та Сталіним", "Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка", "Про свободу" та інші.

 
Фото: Кирило Русанівський

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.