IN MEMORIAM: Помер поет Віталій Коротич

На 89-му році життя у Москві помер поет, журналіст та колишній головний редактор журналу «Огонек» Віталій Коротич.

Віталій Коротич народився 26 травня 1936 року в Києві. Закінчив Київський медичний інститут та певний час працював лікарем і науковим співробітником у НДІ кардіології ім. Стражеска. Паралельно почав друкуватися як поет: його перша збірка "Золоті руки" вийшла у 1961 році.

Коротич опублікував понад десяток поетичних збірок та кілька прозових творів. Найвідомішим його віршем став "Останнє прохання старого лірника (Переведіть мене через Майдан)", написаний після трагічної загибелі сина Андрія.

У 1978–1986 роках очолював журнал "Всесвіт", а з 1986-го – впливове союзне видання "Огонёк".

З кінця 1980-х він оселився у Москві, отримав російське громадянство і публічно підтримував проросійську політику: у 2011 році – Віктора Януковича, а в 2014-му – анексію Криму, заявивши, що півострів має бути "під протекторатом РФ". Через це у 2023 році його внесли до бази "Миротворця".

Крім того, у розсекречених архівах КДБ збереглися дані, що Коротич був агентом радянських спецслужб під псевдо "Январский". Він співпрацював із комітетом ще з 1960-х років. 

 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.