IN MEMORIAM: Помер поет Віталій Коротич

На 89-му році життя у Москві помер поет, журналіст та колишній головний редактор журналу «Огонек» Віталій Коротич.

Віталій Коротич народився 26 травня 1936 року в Києві. Закінчив Київський медичний інститут та певний час працював лікарем і науковим співробітником у НДІ кардіології ім. Стражеска. Паралельно почав друкуватися як поет: його перша збірка "Золоті руки" вийшла у 1961 році.

Коротич опублікував понад десяток поетичних збірок та кілька прозових творів. Найвідомішим його віршем став "Останнє прохання старого лірника (Переведіть мене через Майдан)", написаний після трагічної загибелі сина Андрія.

У 1978–1986 роках очолював журнал "Всесвіт", а з 1986-го – впливове союзне видання "Огонёк".

З кінця 1980-х він оселився у Москві, отримав російське громадянство і публічно підтримував проросійську політику: у 2011 році – Віктора Януковича, а в 2014-му – анексію Криму, заявивши, що півострів має бути "під протекторатом РФ". Через це у 2023 році його внесли до бази "Миротворця".

Крім того, у розсекречених архівах КДБ збереглися дані, що Коротич був агентом радянських спецслужб під псевдо "Январский". Він співпрацював із комітетом ще з 1960-х років. 

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.