IN MEMORIAM: У Лондоні відійшла у засвіти бранка ГУЛАГу Іванна Пшепюрська-Мащак

На 101-му році життя померла зв’язкова ОУН-УПА, бранка ГУЛАГу, знакова постать української еміграції у Великій Британії Іванна Пшепюрська-Мащак.

Про це повідомив журналіст і письменник Микола Тимошик.

"В країні з патріотично зрілим та інтелектуально високим державницьким проводом про таких як Іванка Мащак знімають блокбастери, телепередачі, розповідають у школах і вишах, вивчають їхні твори, нагороджують за життя цілковито заслуженими відзнаками, яких формально маємо багато. Але не завжди для справжніх, таких як пані Іванка. В діяспорі багато з наших, давньоприбулих і небайдужих, її називали тепло, з любов'ю - Ася... Тішуся безмежно, що мав честь запізнатися з пані Іванкою Мащак у Лондоні в час недавнього наукового стажування, тривалий час листувалися з нею, виступати на презентації в Києві другого видання її книги "Дорогами життя"", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Микола Тимошик.

Іванка Мащак (Пшепюрська) народилася 11 липня 1925 року в родині греко-католицького священника на Львівщині. У 1945 році була заарештована за участь у національно-визвольному русі. Була засуджена й відправлена на заслання до Колими. Звільнена у 1955 році, вона повернулася до матері в Польщу.

Після одруження з Іваном Мащаком – представником української громади у Великій Британії, членом Союзу українців Британії та співробітником редакції газети"Українська думка" – переїхала до Лондона, де долучилася до суспільно-громадського та культурного життя української діаспори. У 1990-х роках Іванна Мащак була реабілітована.

Протягом багатьох років вона працювала бібліотекаркою у Союзі Українців Британії (СУБ), займалася малюванням та була активною прихожанкою української катедри. Попри поважний вік, жінка постійно підтримувала сучасних захисників України, спрямовуючи власні кошти на потреби війська.

Вона залишила по собі художню спадщину та мемуари "Дорогами життя", які стали важливим джерелом для дослідників.

 

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".