У Катині відкрили виставку про "польську русофобію"

У Смоленській області Росії на території меморіального комплексу «Катинь» відкрили виставку «Десять століть польської русофобії».

Про це пише Радіо Свобода.

Організатором виставки є Російське військово-історичне товариство, яке очолює радник Владіміра Путіна — Владімір Мединський. Виставку раніше було відкрито на Гоголівському бульварі в Москві, у Катині її відкрили 10 квітня. 

Виставка розміщена на місці масових розстрілів польських військовополонених співробітниками радянського НКВС у 1940 році. Про Катинь у повідомленні не згадується. При цьому на самих плакатах, що входять до експозиції, відповідальність СРСР за вбивства поляків у Катині ставиться під сумнів.

Як ідеться в описі на сайті Російського військово-історичного товариства, експозиція виставки про русофобію присвячена "ненависті польської еліти до Росії" в різні історичні періоди. Стверджується, що вона виявлялася, зокрема, у "захопленні російської території" та "знищенні російського, білоруського і малоросійського народів". Зазначається, що нині влада Польщі "постачає зброю і боєприпаси ЗСУ".

У Катині поховані понад 4 тисячі поляків, убитих за рішенням радянського керівництва. За радянських часів у Москві заперечували причетність до вбивств поляків, стверджуючи, що їх убили нацисти після нападу Німеччини на СРСР 1941 року. У 1990 році влада СРСР визнала відповідальність за те, що сталося. Цю офіційну позицію підтвердила і влада Росії, у тому числі Дмитро Медведєв і Володимир Путін у 2010 році та Держдума, яка тоді ухвалила заяву, в якій прямо визнала, що "Катинський злочин був скоєний за прямою вказівкою Сталіна та інших радянських керівників".

 
Фото: wyborcza.pl

3 радянських міфи про кримських татар. Деконструкція

Концепція «татар-зрадників» — одна з ключових складових загальноросійського міфу про «исконно русский Крым». Без звинувачення кримських татар у «масовій зраді» неможливе обґрунтування депортації, а без виправдання цього злочину — неможливо пояснити тотальну русифікацію півострова. Усе це є лише спробами виправдати один із багатьох сталінських геноцидів.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.