Історія одного Прапора: у Києві відкрили виставку пам'яті викладача та лейтенанта ЗСУ Дениса Антіпова

5 травня у Києві відбулися заходи із вшанування лейтенанта 95-ої ОДШБр ЗСУ Дениса Антіпова у роковини його загибелі у бою з російськими окупантами 11 травня 2022 р. в селі Довгеньке на Харківщині.

У Музеї окупації Києва (філія Музею історії міста Києва) відкрили виставку "Історія одного Прапора". Ініціатором виставки стала Фундація імені Дениса Антіпова, яку заснували батьки Марія та Геннадій Антіпови в пам'ять про сина. Участь у заходах взяли рідні полеглих Захисників України, друзі Дениса, представники Музею історії міста Києва, Українського інституту національної пам'яті, Національного музею історії України у Другій світовій війні.

На виставці вперше експонується оригінал Державного Прапора, який був зображений на історичній фотографії, яка стала символом боротьби України за Незалежність проти російських окупантів. Це фото зроблене у серпні 2015 року біля м. Миколаївка на Донеччині. На ньому Денис Антіпов з трьома побратимами з 5 БТГр 81-ої ОАеМБр ЗСУ відтворив відоме історичне фото часів Другої світової війни, на якому морські піхотинці США у лютому 1945 р. підняли американський прапор над японським островом Іо Дзіма.

Цей прапор був при Денисові в його останньому бою і разом з іншими особистими речами був переданий батькам після загибелі офіцера.

Виставка триватиме до 6 грудня 2026 року.

Денис Антіпов - лейтенант аеророзвідки 95-ої ОДШБр ЗСУ, ветеран 81 ОАеМБр ЗСУ, викладач корейської мови, асистент кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії ННІ філології КНУ імені Тараса Шевченка, випускник Київської школи економіки, громадський активіст, учасник мовного Майдану та Революції Гідності, засновник ветеранського бізнесу UA.GIFTS. Лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Почесний громадянин м. Києва (посмертно).

 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.