Спецпроект

НА ЧЕРКАЩИНІ ВІДКРИЮТЬ ПАМ'ЯТНИК БОРЦЯМ ІЗ РАДЯНСЬКОЮ ВЛАДОЮ

На день Жовтневої революції черкаські селяни відкриють монумент своїм прадідам, які повстали проти загонів Червоної армії під орудою Котовського.

7 листопада в селі Легедзине Тальнівського району Черкаської області буде відкрито пам'ятний знак учасникам антибільшовицького повстання 1920 року. Початок 0 12-тій годині. Акція проходитиме під державними прапорами.

Повстання відбулося 10 листопада 1920 року - тоді селяни зуміли затримати бригаду Григорія Котовського. Так почався збройний виступ місцевого підпілля Української Народної Республіки проти частин червоних кіннотників, які рухалися на Звенигородку. 

У повстанні брали участь жителі семи черкаських сіл: Легедзиного, Вишнополя, Тальянок, Косенівки, Зеленькова, Камянечого та Рогів. 

Через 90 років від дня тих подій правнуки повстанців вшановують пам'ять своїх прадідів, повідомляє громадська ініціатива "Толока Легедзине".

Пам'ятний знак вагою 5 тон вирізаний із інкерманського вапняку - на чотирьох його сторонах вирізьблено ключові історичні періоди України. Знак охороняють залізні борони  - зброя учасників легедзинського повстання 1920 року. Такими боронами затримали атаку кіннотників Котовського. 
 
 
 
Пам'ятник споруджено за кошти громади. На його відкритті виступить кобзар Михайло Коваль, гурти "Гуляйгород" і "TaRUTA".
 
Подробиці легедзинського повстання читайте в розділі "Колонки"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.