Спецпроект

КУЗЬМУК НЕ ЗБИВАВ РОСІЙСЬКИЙ ТУ-154 НАД ЧОРНИМ МОРЕМ - ЕКСПЕРТИ

Українські експерти вважають, що запущена з кримського полігону зенітна ракета не могла збити російський Ту-154 у жовтні 2001 року.

Про це повідомляє УНІАН з посиланням на "Коммерсантъ-Украина" і висновки Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) та Міждержавного авіаційного комітету (МАК) про причини катастрофи літака Ту-154, який належав російській авіакомпанії "Сибір" (S7 Airlines).

17 січня у Господарському суді Києва пройшло чергове засідання за позовом російської авіакомпанії "Сибір" (S7 Airlines) до Міністерства оборони України з вимогою відшкодувати збитки від катастрофи літака Ту-154, що належав їй, над Чорним морем у жовтні 2001 року.

Сторони заслухали експертів, які дали свою оцінку причин катастрофи лайнера. Згідно з висновками українських експертів, Ту-154 не було збито українською зенітною ракетою.

Газета пише, що російська компанія вимагає від Міноборони і держказначейства України відшкодування матеріального збитку. Сума позовних вимог становить 15 млн. доларів, проте авіакомпанія висловила готовність зменшити її до 6,5 млн. доларів.

Позовні вимоги авіакомпанії "Сибір" базуються на результатах розслідування, яке МАК завершив у 2004 році. Відповідно до висновків МАК, літак Ту-154 було збито "бойовою частиною 5Б14Ш ракети 5В28 зенітного комплексу С-200В", яка підлетіла до літака "зверху, ззаду і зліва".

"Спрацювання вибухового пристрою сталося о 9.45 (за світовим координованим часом (UTC)) на висоті 15 м над корпусом літака", – зазначається у документі. За наслідками математичного моделювання, проведеного на підставі трьох точок траєкторії польоту ракети, визначених за розташованим у місті Геленджик (Краснодарський край, Росія) радіолокатором, МАК встановив, що ракета була запущена з району Феодосії (Крим).

Газета пише, що на проведенні додаткової експертизи в КНДІСЕ наполягли представники Міноборони, які заперечували, що лайнер було збито саме українською ракетою.

Дослідження розпочалося в 2008 році і завершилося в травні 2010 року. До комісії увійшли шість фахівців КНДІСЕ і троє співробітників Харківського інституту повітряних сил ім. Кожедуба. Вони вивчили умови, за яких, згідно з висновком МАК, літак Ту-154 міг бути уражений ракетою.

Комісія дійшла висновку, що під час підриву бойової частини ракети відстань до літака мала становили 780 м. У такому разі у літак потрапило б "до трьох уражаючих елементів". "Знищення літака за таких умов є практично неможливим", – стверджується у висновках КНДІСЕ.

У звіті, серед іншого, також сказано, що мішень "Рейс" за три хвилини до катастрофи Ту-154 була знищена вогнем іншого зенітно-ракетного комплексу – С-300 ПС, розташованого за 11 км від С-200В.

О 9.42 за UTC (о 12.42 за київським часом) було припинено випромінювання і апаратури радіолокації С-200В, що також виключає можливість потрапляння у літак української зенітної ракети.

Заперечуючи ураження літака українською зенітною ракетою, експерти КНДІСЕ не вказують інших можливих причин катастрофи Ту-154.

Відповідаючи під час судових слухань на питання представника позивача – партнера правової групи "Павленко і Побережнюк" Олександри Павленко, експерти не виключили, що джерело ураження літака могло знаходитися як зовні, так і всередині лайнера, зокрема бути вибуховим пристроєм, розміщеним "між стелею внутрішньої частини літака" і його зовнішньою оболонкою.

Представники позивача підготували пояснення, у яких стверджують, що під час проведення альтернативної експертизи було порушено ряд процесуальних норм. Зокрема, представники КНДІСЕ і Харківського інституту повітряних сил не проводили самостійні дослідження, а лише перевіряли висновки МАК.

Крім того, у висновках експертів немає переліку об`єктів, що дослідилися, а також інформації про їх стан. "До списку не включені сферичні об`єкти діаметром близько 10 мм, які можуть бути уражаючими елементами бойової частини ракети 5В28", – зазначається у поясненнях представника позивача.

Ще одним процесуальним порушенням адвокати "Сибіру" вважають залучення до експертизи співробітників Харківського інституту повітряних сил – структури, яка підпорядкована одному з відповідачів – Міноборони.

Наступне засідання у справі відбудеться 27 січня.

Як повідомлялося, катастрофа літака Ту-154, що летів з Тель-Авіва до Новосибірська, сталася над Чорним морем 4 жовтня 2001 року. Згідно з висновками МАК, лайнер було збито українською ракетою, випущеною із зенітно-ракетного комплексу С-200В під час навчань, що проходили в Криму. Загинули 78 осіб: 51 громадянин Ізраїлю і 27 громадян Росії.

У жовтні 2004 року Генеральна прокуратура України закрила раніше порушену кримінальну справу у зв`язку з відсутністю у діях урядовців Міноборони складу злочину. За версією слідства, до катастрофи призвів фатальний збіг обставин. Протягом 2003-2005 років український уряд виплатив родичам загиблих 15,6 млн. доларів компенсації ex gratia.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.