Спецпроект

В Одесі регулярно вивішуватимуть прапор СРСР

Одеська міськрада зобов’язала держустанови під час урочистих заходів до Дня Перемоги й Дня звільнення Одеси використовувати копії Прапора Перемоги - прапора СРСР.

Це закріплено рішенням Одеської міської ради №398-VI від 28 лютого 2011 року.

"Під час урочистих заходів, присвячених Дню Перемоги й Дню звільнення міста Одеси, які проводяться органами місцевого самоврядування, організаціями, громадськими об'єднаннями міста-героя Одеси, покладання вінків до пам'ятника Невідомому Матросу на Алеї Слави, до меморіалів на площі імені 10 квітня й 411-ї батареї, в інших місцях проведення святкових заходів, використовуються копії Прапора Перемоги", - сказано в ньому.

"Вигляд копій Прапора Перемоги має відповідати вигляду Прапора Перемоги", - зазначається в рішенні.

Міськрада ухвалила: "У День Перемоги (9 травня) і День звільнення Одеси (10 квітня) копії Прапора Перемоги в обов'язковому порядку вивішуються перед адміністративними будівлями Одеської міської ради, районних адміністрацій, управлінь і департаментів міськради, загальноосвітніх шкіл, комунальних підприємств на житлових будинках, підіймаються на щоглах і флагштоках поряд із Державним прапором України й прапором міста-героя Одеси".

"Підприємствам, організаціям, установам, навчальним закладам, об'єднанням громадян, розташованим на території міста Одеси, рекомендується вивішувати копії Прапора Перемоги перед будівлями, у яких вони розміщуються, і проводити святкові заходи з використанням символіки часів Великої Вітчизняної війни", - зазначається у рішенні.

Крім того, "копії Прапора Перемоги можуть використовуватися при похованні мешканців міста-героя Одеси - учасників Великої Вітчизняної війни, які проводяться з відданням військових почестей".

Прапор Перемоги - штурмовий прапор 150-ї ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії, здійнятий 1 травня 1945 року над будівлею Рейхстагу в Берліні (Німеччина) радянськими військовими.

Нагадаємо, що 6 травня 2005 року президент України Віктор Ющенко присвоїв лейтенанту-українцю Олексію Бересту "за бойову відвагу у війні 1941-1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом" звання Героя України.

Прапор Перемоги на Хрещатику

Російським законодавством установлено, що "Прапор Перемоги є офіційним символом перемоги радянського народу і його Збройних Сил над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, державною реліквією Росії".

За зовнішнім виглядом це - виготовлений у воєнно-польових умовах імпровізований Державний прапор СРСР, який являє собою прикріплене до ратища одношарове прямокутне червоне полотнище розміром 82 см на 188 см, на лицьовому боці якого вгорі біля ратища зображені срібні п'ятикутна зірка, серп і молот, на іншій частині полотнища додано напис.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.