Спецпроект

Вітренко зачитала в суді 217 сторінок звинувачень на адресу УПА

В Окружному адміністративному суді Києва триває розгляд справи за позовом Наталії Вітренко. Керівник Прогресивної соціалістичної партії України оскаржує указ, яким свого часу Президент Віктор Ющенко вшанував борців за українську незалежність.

Якщо на попередні засідання приходило до 500 небайдужих громадян, то на останнє засідання прийшли тільки п'ятеро людей зі сторони відповідача, серед них - правозахисник Іван Макар, адвокат Степана Бандери-молодшого Роман Орєхов, нащадок бійців УПА Олесь Гриб і донька президента УГВР Наталя Осьмак.

Не хотів пропускати це засідання Юрій Шухевич, але рідні порадили не їхати цього разу до Києва, бо такі поїздки для нього дуже втомливі.

Нагадаємо, суддівська колегія розглядає справу вже по суті. Слово мала лідерка ПСПУ, і скористалася ним сповна. "Загалом Вітренко надавала пояснення протягом сімох годин (якщо врахувати ще й минуле засідання), - ділиться враженнями Роман Орєхов. - Слухати це нестерпно, але мусимо триматися, бо суд зайняв позицію: вислухаєте ви - вислухають вас".

Під час промови Наталія Вітренко двічі намагалася заплакати. Загалом вона зачитала 217 аркушів тексту.

Також на суд запросили представника позивача - російського історика, директора фонду "Историческая память" Олександра Дюкова.

Як повідомляє "Україна Молода", сама Вітренко, очевидно, не встигла поговорити з Дюковим перед судом (він щойно прилетів із Москви і з'явився вже після початку засідання), тож історик не знав чітко, у чому саме полягає предмет позову.

Відтак, відповідаючи на запитання Романа Орєхова, Дюков від імені позивача визнав, що і ОУН і УПА таки боролися за створення незалежної самостійної держави. Цим самим Олександр Решедеович спростував цілу низку тверджень самої Вітренко, яка не вважає упівців борцями за Українську державу.

Цікаво, що сам Дюков був вражений тим, що в судовому процесі задіяні нащадки добре відомих для нього як для історика людей - дочка президента Української головної визвольної ради Наталя Осьмак, син останнього командира УПА Василя Кука - пан Юрій, а також Юрій Шухевич.

На цьому виступ позивача завершено. У засіданні оголошено перерву до 15 квітня. Надалі планують заслухати представників відповідача і надати право для виступу третім особам.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.