Спецпроект

Вітренко зачитала в суді 217 сторінок звинувачень на адресу УПА

В Окружному адміністративному суді Києва триває розгляд справи за позовом Наталії Вітренко. Керівник Прогресивної соціалістичної партії України оскаржує указ, яким свого часу Президент Віктор Ющенко вшанував борців за українську незалежність.

Якщо на попередні засідання приходило до 500 небайдужих громадян, то на останнє засідання прийшли тільки п'ятеро людей зі сторони відповідача, серед них - правозахисник Іван Макар, адвокат Степана Бандери-молодшого Роман Орєхов, нащадок бійців УПА Олесь Гриб і донька президента УГВР Наталя Осьмак.

Не хотів пропускати це засідання Юрій Шухевич, але рідні порадили не їхати цього разу до Києва, бо такі поїздки для нього дуже втомливі.

Нагадаємо, суддівська колегія розглядає справу вже по суті. Слово мала лідерка ПСПУ, і скористалася ним сповна. "Загалом Вітренко надавала пояснення протягом сімох годин (якщо врахувати ще й минуле засідання), - ділиться враженнями Роман Орєхов. - Слухати це нестерпно, але мусимо триматися, бо суд зайняв позицію: вислухаєте ви - вислухають вас".

Під час промови Наталія Вітренко двічі намагалася заплакати. Загалом вона зачитала 217 аркушів тексту.

Також на суд запросили представника позивача - російського історика, директора фонду "Историческая память" Олександра Дюкова.

Як повідомляє "Україна Молода", сама Вітренко, очевидно, не встигла поговорити з Дюковим перед судом (він щойно прилетів із Москви і з'явився вже після початку засідання), тож історик не знав чітко, у чому саме полягає предмет позову.

Відтак, відповідаючи на запитання Романа Орєхова, Дюков від імені позивача визнав, що і ОУН і УПА таки боролися за створення незалежної самостійної держави. Цим самим Олександр Решедеович спростував цілу низку тверджень самої Вітренко, яка не вважає упівців борцями за Українську державу.

Цікаво, що сам Дюков був вражений тим, що в судовому процесі задіяні нащадки добре відомих для нього як для історика людей - дочка президента Української головної визвольної ради Наталя Осьмак, син останнього командира УПА Василя Кука - пан Юрій, а також Юрій Шухевич.

На цьому виступ позивача завершено. У засіданні оголошено перерву до 15 квітня. Надалі планують заслухати представників відповідача і надати право для виступу третім особам.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.