Спецпроект

На Прикарпатті знайшли поховання жертв НКВД

Поблизу села Пшеничники, що на Прикарпатті, виявили рештки більше двохсот двадцяти людей.

Про це повідомляє ТСН.ua.

За словами дослідників, йдеться про закатоване мирне населення області.

Найімовірніше, це - місцева інтелігенція або просто грамотні, освічені люди.

В землі лежать цілі сім'ї, разом із дітьми, які, за даними дослідників є жертвами НКВД.

За словами місцевих жителів, тоді майже все село знало, що чекісти звозять у цей район тіла своїх закатованих жертв. Але тільки одиниці знали, де їх ховали.

Рештки більше двохсот людей вже знайшли у полі під Пшеничниками. Кожна п'ята з них - дитина. Деякі зовсім маленькі, кажуть експерти: по щелепам видно, що молочні зуби ледве прорізалися.

За даними судмедекспертів, чоловічої статі було 70 осіб, жіночої - 40. Невстановлено - 20.

Про те що, поховання - це жертви НКВС, експерти наводять численні свідчення жителів села, які бачили "зелені вантажівки" з тілами.

У 1939-1941 роках, якими датується це поховання, у Пшеничниках саме був гарнізон НКВД - підозріла рідкість для простого села, вважають історики.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.