Спецпроект

Депутати проголосували за відзначення 70-річчя Миколайчука

Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про відзначення 70-річчя з дня народження Івана Миколайчука".

Про це повідомляє сайт Верховної Ради.

Документом, зокрема, рекомендовано Кабінету Міністрів утворити організаційний комітет з підготовки і проведення відповідних заходів, розробити й затвердити їх план та вирішити питання щодо їх фінансового та матеріально-технічного забезпечення.

Постанова містить також рекомендації Державному комітету телебачення і радіомовлення України організувати показ кінофільмів, створених за участі Івана Миколайчука, теле- і радіопередач, присвячених його життю і діяльності,  забезпечити висвітлення в засобах масової інформації заходів, що проводитимуться у зв'язку з відзначенням 70-річчя з дня його народження.

Документом також запропоновано Українському державному підприємству поштового зв'язку "Укрпошта" видати серію поштових марок.

ДОВІДКА з пояснювальної записки до проекту постанови:

Іван Васильович Миколайчук - визначний український актор, режисер та сценарист, лауреат Шевченківської премії та численних відзнак у галузі кінематографії.

Народився 15 червня 1941 року  в с. Чортория у Чернівецькій області. У 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, в 1961-му - театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, у1965 - кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.

Іван Миколайчук зіграв 34 ролі в кіно, ставши одним з найпопулярніших українських кіноакторів 1960-70х років. Він також був режисером двох і автором сценарію дев'ятьох кінофільмів. Виконавець головних ролей у фільмах "Сон", "Тіні забутих предків", "Білий птах з чорною відзнакою", "Пропала грамота", "Вавілон ХХ" та багатьох інших.

Постійні потрясіння, заборони творчих задумів, "табу" на фільми зіграли не останню роль у долі молодого актора. Помер Іван Миколайчук 3 серпня 1987 року.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.