Спецпроект

Російські академіки: щодо війни двoх точок зору бути не може

Викладачі історії повинні виробити загальний підхід для вивчення ключових історичних моментів - зокрема, подій Великої Вітчизняної війни.

Так вважає директор Інституту загальної історії РАН академік Алєксандр Чубар'ян, повідомляє "Інтерфакс".

"Варіативність освіти - один з головних досягнень демократії. Але моя особиста думка, що ми повинні домовитися усередині історичного вчительського співтовариства про загальні підходи до ряду ключових моментів нашої історії і виробити консенсус", - зазначив Чубар'ян.

На його думку, наприклад, важливо виробити спільну оцінку подій Великої Вітчизняної війни.

"Є різні вчителі і різні оцінки, і різні підручники, але ми повинні домовитися виробити єдиний підхід, не в конкретиці, не в деталях, а в загальній оцінці війни та ролі війни для суспільства", - підкреслив історик.

Алєксандр Чубар'ян про спільний українсько-російський підручник

Чубар'ян додав, що в грудні Асоціація вчителів історії та суспільствознавства, головою якої він є, проведе захід, де обговорюватимуться сучасні підручники з історії.

"Ми хочемо зробити якийсь рейтинг підручників, які підручники більше імпонують школі, а також обговорити стандарти", - сказав академік.

У свою чергу, інший учасник прес-конференції, член-кореспондент РАН, ректор РДГУ Єфім Півовар вважає, що важливо звертати увагу на моменти в історії, інтерпретація яких може спровокувати дезінтеграцію суспільства. 

"Ті елементи, які можуть спровокувати радикальні прояви молоді, підростаючого покоління, і спрямовані не на зміцнення нашого суспільства, а на розвал, звичайно, про них треба домовлятися", - підкреслив він.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.