Спецпроект

Під Києвом лицарі штурмували середньовічну фортецю (ФОТО)

У "Парку Київська Русь" під Києвом пройшов історичний фестиваль "Лицарство XV століття - Штурм фортеці".

Атмосферу Середньовічної Європи відтворювали понад 300 українських та закордонних реконструкторів і артистів різних жанрів, повідомляє УП.Життя.

Учасники дійства влаштували видовищну середньовічну битву "меле": лицарі продемонстрували всі обладунки, зброю та бойові маневри.

 Вітальний вихід усіх учасників - представників різних клубів реконструкції

Билися лицарі на совість. Від ударів прогиналися шоломи та ламалися списи.

 З луками й стрілами, мечами й списами, у кольчузі й шоломах...

"Було спекотно. Проте зараз ми вдягнені в одяг з натуральних тканин, який добре вентилюється. До пекучого сонця ми були готові, адже у Середні віки особливих силових вправ лицарі не виконували, а більше уваги приділяли витривалості", - розповів Костянтин Тимофєєв (клуб "Рота святого Андрія").

"Без страху й докору"...

Поряд із лицарями були справжні дами, які після битв поїли своїх героїв водою та приводили їх до тями.

Реконструкція штурму фортеці XV сторіччя стала кульмінацією свята. Вона відбулася з використанням драбин, тарану, катапульти і требушету (метальної машини - ІП).

 Надто важке ядро не долітало навіть половини відстані до брами фортеці

Глядачам показали, як доблесні лицарі брали в облогу замки, яку використовували при цьому тактику та як мешканці захищали свої володіння.

Середньовічні "сапери" підривали частокіл порохом...

"Удари всі були справжніми. Ось, наприклад, у Генрі на обличчі та шоломі слід від "несправжнього" удару", - зізнаються лицарі й посміхаються.

 Хто зі зброєю до нас прийде, той від зброї й загине...

За лаштунками дійства, у таборі, де жили учасники фестивалю, теж панувала атмосфера суворого та романтичного Cередньовіччя: саморобний одяг та посуд, стародавні страви, життя просто неба.

 У таборі затишшя перед боєм

Відвідувачі ж могли пройти з екскурсоводом територією парку та послухати, як жили українці в Cередньовіччі.

Як розповіла одна з учасниць фестивалю Анна, для реконструкторів фестиваль тривав 4 дні: в четвер та п'ятницю шанувальники Cередньовіччя відтворювали історичні події в закритому колі, а в суботу й неділю - для відвідувачів.

1410: білоруська реконструкція про князя Вітовта (ВІДЕО)

За її словами, більшість реконструкторів глибоко вивчають певну добу, тож коли вони зустрічаються на фестивалях, то більшість уже знайомі - і їм є чим поділитися.

 Всі фото - УП.Життя

Анна також зізналася, що дійства без відвідувачів відбуваються дещо інакше, ніж на публіці: реконструктори почуваються вільніше й усе відбувається природніше, ніж на показ. Вона розповіла, що й у ніч перед показом реконструктори брали штурмом фортецю: відточували майстерність в улюбленій справі.

На дівчині - одяг простої селянки, який вона зшила сама. Кожна деталь одягу відповідає духу доби: від тканини й крою до взуття з "панчохами" та аксесуарів: ремінця, ґудзиків, головних уборів.

Анна розповіла, що деякі дівчата шиють собі одяг до кожного фестивалю, відповідно до обраного образу й статусу. Чоловіки ж часто шиють собі один костюм, який використовують, доки не зноситься. Але їм зазвичай ще належить одягати обладунки.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.