Спецпроект

ЗНИЩЕНО МОГИЛУ ОСТАННЬОГО НАЦИСТА

Могила Рудольфа Гесса в його родинному маєтку Вунзідель, яка була місцем паломництва неонацистів, ліквідована.

Про це повідомляє "Жеч Посполіта" з посиланням на "Зюддойче Цайтунґ".

Тлінні рештки одного з лідерів Третього Рейху ексгумовано і після кремації прах розвіють над морем. Ексгумація відбулася в ніч з вівторка на середу.

Могила Гесса віддавна була місцем збору неонацистів, які шанували партійного заступника Гітлера як "мученика за ідею". Кожної річниці самогубства Гесса, котрий покінчив з собою в тюрмі 17 серпня 1987 року, на його могилу клали вінки. 

У 2005 році місцева влада заборонила ці вшанування. Було вирішено продовжити оренду місця поховання тільки до 5 листопада 2011 року. Гессова внучка оскаржила це рішення, але до суду не дійшло.

1986: останнє інтерв'ю рейхскомісара України Еріха Коха (ВІДЕО)

Завдяки посередництву священників місцевої церкви родина нацистського діяча згодилася на ексгумацію, не бажаючи, щоб могила слугувала місцем культу для неонаці.

У травні 1941 року заступник Гітлера в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини Рудольф Гесс утік на літаку до Британії, де був інтернований до кінця війни. Міжнародний трибунал у Нюрнберзі засудив його до довічного ув'язнення, яке Гесс відбував у берлінській в'язниці Шпандау.

Гесс був останнім із живих нацистських лідерів. У 1986 році в СРСР заговорили про можливість його звільнення "з гуманних міркувань". В серпні 1987 року Гесса було знайдено повішеним у альтанці в тюремному дворику.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.