Спецпроект

ЗНИЩЕНО МОГИЛУ ОСТАННЬОГО НАЦИСТА

Могила Рудольфа Гесса в його родинному маєтку Вунзідель, яка була місцем паломництва неонацистів, ліквідована.

Про це повідомляє "Жеч Посполіта" з посиланням на "Зюддойче Цайтунґ".

Тлінні рештки одного з лідерів Третього Рейху ексгумовано і після кремації прах розвіють над морем. Ексгумація відбулася в ніч з вівторка на середу.

Могила Гесса віддавна була місцем збору неонацистів, які шанували партійного заступника Гітлера як "мученика за ідею". Кожної річниці самогубства Гесса, котрий покінчив з собою в тюрмі 17 серпня 1987 року, на його могилу клали вінки. 

У 2005 році місцева влада заборонила ці вшанування. Було вирішено продовжити оренду місця поховання тільки до 5 листопада 2011 року. Гессова внучка оскаржила це рішення, але до суду не дійшло.

1986: останнє інтерв'ю рейхскомісара України Еріха Коха (ВІДЕО)

Завдяки посередництву священників місцевої церкви родина нацистського діяча згодилася на ексгумацію, не бажаючи, щоб могила слугувала місцем культу для неонаці.

У травні 1941 року заступник Гітлера в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини Рудольф Гесс утік на літаку до Британії, де був інтернований до кінця війни. Міжнародний трибунал у Нюрнберзі засудив його до довічного ув'язнення, яке Гесс відбував у берлінській в'язниці Шпандау.

Гесс був останнім із живих нацистських лідерів. У 1986 році в СРСР заговорили про можливість його звільнення "з гуманних міркувань". В серпні 1987 року Гесса було знайдено повішеним у альтанці в тюремному дворику.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.